Звільнення Донбасу: 100 років тому

Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Фото автора

Унікальні кадри, зокрема дивом збережена світлина козацького полку Запорізького корпусу армії УНР, що під українськими знаменами у квітні 1918 року марширує Бахмутом, та маловідомі широкому загалу історичні факти стали основою відеоролика “100 років звільнення Донбасу від російськобільшовицьких загарбників”, який в Укрінформі презентувало Міністерство інформаційної політики. Автори фільму і його режисер Тарас Підгірняк за чотири хвилини 20 секунд (саме стільки тривають дивом збережені документальні кадри фільму) розповідають глядачеві про перший досвід деокупації захопленого Москвою Донбасу. Вони нагадують, що наприкінці 1917 року російськобільшовицькі війська пішли війною на Українську Народну Республіку. Мешканці українського Донбасу, як і сьогодні, одними з перших ударів прийняли на себе. Протягом березняквітня 1918 року від російських військ звільнили Лівобережну Україну, зокрема Гребінку, Лубни, Миргород, Полтаву, Костянтиноград, Люботин, Харків, Мелітополь, у квітні група військ Петра Болбочана і Володимира Сікевича звільняють Крим і Донбас. На початку квітня полковник Сікевич очолив Слов’янську групу окремої Запорозької дивізії армії УНР, до якої увійшли три піхотних, гарматний і інженерний полки. До речі, у її складі воювали багато добровольців, зокрема вихідців із східних областей, а також знаменитий згодом поет Володимир Сосюра, родом із Дебальцевого, і ще більш знаменитий майбутній кінорежисер світового масштабу Олександр Довженко. Головною метою дивізії стала деокупація Донбасу. У ті далекі дні, 16 квітня, командувач більшовицьких військ Сталін видав указ: “Обороняться до последнего солдата. Банковские, почтовые ценности, имущество типографий, аппаратуру центральных телефонных станций, уголь, ртуть и многое другое — все это вывезти в направлении ДебальцевоРостов, ЛуганскВоронеж”. Чи не нагадує читачам ця мародерська тактика “діяння” “доблєстних” російських вояків сьогодні в окупованих районах Донбасу?!
Короткий документальний фільм розповідає, як близький друг Сталіна більшовик Федір Сергєєв (Артем) та його прибічники на сході України організовують тогочасний прототип сучасних “ДНР”—“ЛНР” — квазідержаву — ДонецькоКриворізьку радянську республіку. Такі ж радянські “республіки” більшовики створюють в Одесі та Криму. Окупанти, як зараз, так і тоді, прикривалися волею місцевого населення, розповідаючи про “внутрішній громадянський конфлікт”. І все награбоване, як і зараз, вивозили у Росію. Коли армія УНР пішла в наступ, вона мала досить значну підтримку місцевого населення. У Слов’янську українських гайдамак і союзні німецькі війська зустрічали хлібомсіллю, священики вийшли з хоругвами, а на площі перед собором відбувся урочистий молебень і військовий парад. З квітами й українськими прапорами зустрічали визволителів і у Краматорську. На одному із знамен було написано: “Нехай цей стяг буде благословенням робітників у боротьбі за незалежну соборну Україну. Ми з вами!”. У місті весь велелюдний майдан співав “Ще не вмерла Україна”. Вирішальною у тогочасному визволенні Донбасу стала битва за Горлівку. Добу вояки УНР вели запеклий бій з ворогом і 25 квітня опанували станцію Микитівку та Горлівку. 30 квітня запорожці вийшли до межі з Доном і припинили переслідування більшовиків. До самого кінця 1918 року Донбас залишався у складі української держави.
На презентації перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова зазначила, що Україна завжди була присутня на Донбасі і там завжди жили українці. Радник міністра інформаційної політики Дмитро Ткаченко додав, що відеоролик “100 років звільнення Донбасу від російськобільшовицьких загарбників” є другим у рамках медіакампанії “Літопис українського Донбасу”, започаткованої Міністерством інформполітики.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment