«Ми не знаємо світу, у якому живемо»

Віра Вовк у Національному музеї літератури України

Ірина ПРИЛІПКО,
науковий співробітник Національного музею літератури України
Віра Вовк (Віра Остапівна Селянська) — знана в Україні та за її межами як самобутня письменниця, невтомна трудівниця на літературній, науковій, перекладацькій ниві, щира й віддана у своїй любові до України, про яку не забуває у далекій Бразилії, популяризуючи й розвиваючи рідну культуру та літературу. Народжена у місті Бориславі (нині Львівська область) 26 січня 1926 року, Віра Вовк 1939 року виїхала з України: спершу проживала в Німеччині, де закінчила Тюбінгенський університет, а з 1949 року й до сьогодні мешкає у РіодеЖанейро. Віра Вовк — фахівець із германістики й порівняльного літературознавства, має науковий ступінь доктора філософії, багато років працювала професором, завідувачем кафедри германістики (з 1957 року) в Державному університеті РіодеЖанейро. Проте справжнім покликанням і життєвою необхідністю для Віри Вовк була і залишається літературна творчість, яка є тим живильним джерелом, що пов’язує її з Батьківщиною, її мовою та культурою, адже у творчості, як і у всьому іншому, вона, за її власними словами, завжди залишається українкою.

Об’ємний і поліфонічний творчий спадок письменниці охоплює поезію (збірки “Юність” (1947, 1955), “Меандри” (1979), “Жіночі маски” (1993), “Віоля під вечір” (2000), “Поезія” (2000) та ін.), прозу (збірки “Казки” (1956), “Духи і дервіші” (1956), “Легенди” (1958), “Вітражі” (1962), “Святий гай” (1983), “Карнавал” (1986), “Старі панянки” (1995), “Калейдоскоп” (2001)), драматичні твори (“Триптих” (1982), “Зимове дійство” (1994), “Весняне дійство” (1995), “Крилата скрипка” (2001) та ін), а також серію витинанок. Глибокий знавець світових культур, релігій, міфологій, мов і літератур, Віра Вовк пише свої художні твори українською, німецькою, англійською та португальською мовами, художньо інтерпретуючи універсальні проблеми, пов’язані з осмисленням християнських цінностей, релігійних традицій, амбівалентності людського буття та його духовного, релігійного й містичного сенсу.
Своїми різножанровими оригінальними та перекладними творами Віра Вовк прокладає містки взаємопізнання та порозуміння між американськими й українськими читачами. Цьому особливо сприяє її перекладацька праця: перекладаючи португальською мовою твори В. Голобородька, І. Драча, В. Стуса, М. Воробйова, Вал. Шевчука, І. Жиленко, а твори Ф.Г. Лорки, П. Клоделя, П. Неруди — українською, Віра Вовк тим самим відкриває для американського читача українську літературу, а для українського — європейську й американську.
4 травня цього року до Національного музею літератури України на зустріч з Вірою Вовк, яка на рідну землю приїхала з далекого РіодеЖанейро й привезла свою нову книгу “Вселенна містерія” (РіодеЖанейро—Львів, 2018), зійшлися її друзі, однодумці, шанувальники таланту письменниці й дослідники її творчості. Прикметно, що перед початком імпрези гостя з Бразилії оглянула виставку, присвячену 80річчю від дня народження Василя Стуса “І я гукну, і край мене почує…”, організовану працівниками музею, де зокрема експонуються листи Василя Стуса до Віри Вовк.
Генеральний директор Національного музею літератури України Галина Сорока у своєму вступному слові привітала письменницю та всіх присутніх і наголосила на актуальному значенні та пророчому змісті творчості Віри Вовк, проза й поезія якої єднає українців у різних куточках світу й дає наснагу жити і творити. Живе слово письменниці прозвучало в майстерному виконанні актриси Галини Стефанової, яка продекламувала уривки поеми про життя, смерть і спасіння, написаної авторкою в манері середньовічного театрального дійства (частина “Бій на шпаги” з книги “Вселенна містерія”). Одвічними запитаннями, що змушують замислитися над діалектикою буття, призначенням і сенсом існування людини, її ставленням до всього живого, її знанням і незнанням, добром і злом, були звернені до слухачів рядки Віри Вовк:
Запитання
(Чоловік)
Чому ми сказані вбивати
Птахів, невинних звірів, риб,
Стинати голови капусти,
Косити трави?

Чи яблуні болить,
Коли зривають яблуко з гілки?
Чи метелик співає?
Чи мурашка плаче?

Ми не знаємо світу,
В якому живемо,
Тільки те, що в ньому
Міцніший є вбивця.

А Вселенна благає любови.
[…]

Сумнів
(Чоловік)
Бо, може, остогидна черва
Також страждає
І відчуває жах,
Коли дзьоб яструба
Зближається навпіл роздерти
Її гнучкий хребет […]
Тоді питаєшся:
Хто сотворив цей світ:
Бог чи Диявол?
Ведуча заходу, завідувач відділу музею Галина Болотова, нагадувала присутнім про віхи життєвого й творчого шляху Віри Вовк, запрошувала до слова та представляла гостей. Зпоміж них відомий сучасний письменник і літературознавець, шанувальник творчості Віри Вовк Валерій Шевчук. Валерій Олександрович говорив про своє знайомство з Вірою Вовк, про 60ті роки минулого століття, коли митці об’єдналися єдиним відчуттям присутності Духу й бажанням бути собою, про ту незабутню атмосферу, до творення та збереження якої була причетна й Віра Вовк — і своїми приїздами в Україну, й своєю творчістю в Бразилії.
Професор із Хмельницького Віталій Мацько розповів про те, як доля подарувала йому знайомство й спілкування з Вірою Вовк. Особливо цінними для пана Віталія є невеличка передмова та поезіяприсвята, які написала Віра Вовк до його нової поетичної збірки “Стерта рима” (2017), а також переклала окремі поезії збірки португальською мовою.
Про свою зустріч із Вірою Вовк розповів Юрій Богаєвський — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Бразилії (2001—2006 рр.). “Побувати в домі Віри Вовк — це було майже те саме, що побувати в Україні, адже й інтер’єр (квартира нагадує своєрідний етнографічний музей), і атмосфера її гостинного дому перейняті любов’ю до України”, — зазначив пан Юрій. Він також розповів про благодійну діяльність Віри Вовк та про її працю з популяризації української літератури й культури в Бразилії. На згадку про Україну Юрій Богаєвський подарував письменниці рушник і намисто.
Дослідниця творчості Віри Вовк, авторка монографії “Проза Віри Вовк: виміри сакрального” (2016) Юлія Григорчук зачитала словозвернення письменниці до українців, у якому головною ідеєю звучала віра у вільну, щасливу й справді незалежну Україну, а також надія на молодь, творчу, розумну, свідому і її роль у розбудові Батьківщини. Ще одна дослідниця творчого доробку Віри Вовк науковець Ольга Смольницька розповіла про особливості своїх наукових студій творчості письменниці й наголосила, що твори Віри Вовк є надзвичайно цікавим матеріалом для літературознавчих досліджень, особливо що стосується осмислення релігійних і міфологічних тем, а також компаративних аспектів, адже тексти письменниці пронизані діалогом із творами світової літератури та міфології.
Зворушливим був виступ художницішістдесятниці Галини Севрук, яка згадувала про приїзди Віри Вовк у 60ті роки минулого століття в Україну й про тогочасну творчу атмосферу та незабутніх друзів, зокрема Аллу Горську, Василя Стуса, Івана Світличного, Миколу Лукаша та інших.
У виступі колишнього дисидента, політичного й культурного діяча Богдана Гориня звучали щемливі спогади про батька Віри Вовк — лікаря Остапа Селянського, для якого на першому місці завжди було людське життя й власний професійний обов’язок. Він загинув під час бомбардування Дрездена в ніч на 13 лютого 1945 року, адже відмовився спуститися в бомбосховище: в цей час він робив операцію й не міг покинути людину на операційному столі. Цей життєвий факт, на переконання Богдана Гориня, відіграв важливу роль у житті письменниці, ставши для неї орієнтиром і прикладом. Пан Богдан висловив своє захоплення невичерпною творчою енергією Віри Вовк, що має бути прикладом для всіх, а також підкреслив велике значення її літературознавчої та перекладацької праці, що спрямована на ознайомлення американців з Україною, її культурою й літературою.
Політик і дипломат Ігор Турянський згадав про своє знайомство з Вірою Вовк, відтворив цікаві факти минулого, зокрема, розповів про те, як, працюючи на митниці, влітку 1967 року став свідком того, як валізи Віри Вовк ретельно перевіряли, адже очікували там знайти щось крамольне й небезпечне для тодішнього режиму.
Заслужений журналіст України, громадський діяч Михайло Сорока назвав Віру Вовк “найяскравішою зіркою української еміграції”, підкреслив різножанровість та художню поліфонію її творчого доробку, наголосив на вражаючій працездатності письменниці, яка розпочинає свій робочий день о п’ятій ранку. Михайло Сорока нагадав і про те, що хрещеним батьком Віри Вовк був митрополит Андрей Шептицький. Такий маловідомий для загалу, але визначальний факт відіграв доленосну роль у житті письменниці. Віра Вовк поділилася з присутніми спогадами про своє знайомство з Михайлом Сорокою, зокрема розповіла про його візит до неї під час перебування у РіодеЖанейро.
Своїми спогадами про зустрічі з Вірою Вовк поділилися колишній редактор і музейник Наталія Ішина та дипломат і перекладач Сергій Борщевський. Зокрема пан Борщевський високо поцінував перекладацький доробок Віри Вовк та його значення для української гуманітаристики.
Доктор філософії, професор КиєвоМогилянської академії Роман Веретельник, згадуючи висловлювання одного журналіста, звернене до Віри Вовк — “Буваєте в Україні, але завжди залишаєтеся на відстані”, — зазначив, що “бути на відстані” — це не недолік, а, швидше, особлива роль: бути Людиною Всесвіту. Така позиція позбавляє сенсу поділ митців на еміграційних та материкових, адже більше значення має внутрішнє, а не територіальне відчуття Батьківщини. Віра Вовк завжди була й залишатиметься, за висловом Василя Стуса, “цяткою роду”, невід’ємною частиною свого народу, — наголосив Роман Веретельник.
Спогади про зустрічі й спілкування, роздуми про творчість Віри Вовк, теплі слова на адресу письменниці та побажання їй життєвої енергії, нових творчих здобутків, а також сподівання на подальші зустрічі звучали у виступах багатьох інших учасників заходу.
Віра Вовк вирушить до своєї другої батьківщини, Бразилії, проте, за її власним зізнанням, своїм серцем та думками залишатиметься в Україні.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment