Ольга ЧУБАРЕВА: «Культура має формувати націю»

Грандіозному Міжнародному проекту Lady Opera, організатором та ідейним натхненником якого є народна артистка України Ольга Чубарева, виповнилося 5 років. За цей час він здобув прихильність тисяч меломанів в Україні і за кордоном. Нещодавно в Національному палаці мистецтв “Україна” в рамках проекту відбувся концерт “Vivere”. Разом із пані Ольгою виступили імениті гості з Італії: Лоренцо Декаро та Оресте Козімо — блискучі тенори, задіяні в найвеличніших оперних постановках. У виконанні цього сузір’я артистів звучали класичні арії і шедеври із золотого фонду світової естради, добре знані композиції і несподівані прем’єри.
Заслуженим академічним зразковопоказовим оркестром і хором ЗСУ (художній керівник Дмитро Антонюк) цього вечора керував диригент Джорджіо Крочі, який є справжньою музичною легендою Італії. Добре знаний в Україні та за її межами балет А6 продемонстрував феєричні танцювальні номери, а креативна дизайнерська команда вразила публіку найсучаснішими візуальними ефектами та графікою.
Сьогодні Ольга Чубарева гість “СП”.
— З чого розпочався Ваш проект?
— З ідеї зробити велику справу з метою популяризації класичної музики, оперного співу серед широкого кола глядачів і слухачів. Ця ідея надихнула на створення проекту Lady Opera.
Це проект, в рамках якого я роблю концерти, запрошую до участі в них зіркових гостей з Італії, Іспанії, інших країн. Виконуємо не лише оперну музику та фрагменти популярних арій, а й твори в стилі “Classical crossover”. Це сучасний жанр, який набуває популярності. Він дозволяє поєднувати різні жанри, різні напрями, різні інструменти.
— Коли відбувся перший концерт?
— 2013 року. Встигла його зробити до подій на Майдані. Наступні 5 років стали випробуванням для держави.
І хоч як було складно у 2014 та 2015 роках, та я не робила пауз і проводила концерти в Палаці “Україна”. Люди йдуть на ці концерти, завжди аншлаги.
Після російської пропаганди деякі мої зіркові гості боялися їхати в Україну. Приміром, непросто було вмовити приїхати до нас виконавців з Іспанії 2015 року. Вони були приємно здивовані, що в нас немає тієї агресії, про яку говорять російські телеканали, що працюють українські театри, відбуваються концерти. Хочу, щоб зарубіжні виконавці побачили наших людей, знайомилися з нашою культурою. Аби вони зрозуміли, що ми перебуваємо на європейському рівні розвитку. Єдине, що гальмує культурний розвиток, — загальноекономічний стан країни. Адже українці не завжди мають можливість купити квитки, аби сходити на виставу чи концерт, відвідати виставку.
Я ніколи не повторюю своїх програм. Приміром 2015 року Україна вперше відзначала День Європи. Саме цій події присвятила одну з концертних програм, яку так і назвала — “Європа”. Гостями були чудові іспанські тенори Ізраель Лозано і Енріке Феррер. Енріке брав участь у моєму благодійному концерті до 25річчя Незалежності на Співочому полі для киян та гостей столиці. А Ізраель приїздив на прем’єру іспанської опери Саруела. Був вперше представлений цей жанр іспанської опери в Україні. Концерт відбувся за підтримки посольства Іспанії. Співаки закохалися в Україну, наших людей, краєвиди, їм сподобалася і українська кухня.
Інша програма Міжнародного проекту “Lаdy Opera” мала назву “Сни Роксолани”. Мені подобаються східні музичні мотиви та східні національні музичні інструменти. Можливо, ця любов пов’язана з тим, що моя мама татарка. Подобається образ Роксолани. Але вирішила побудувати свій концерт навколо цієї постаті не як історичного, а як художнього образу. Тому назвала програму “Сни Роксолани”. До участі в цьому концерті запросила кримськотатарського музиканта Джеміля Карікова (уд) та Армена Костандяна (дудук). Одну з пісень виконала кримськотатарською мовою. І хоча більшість глядачів не знають цієї мови, але всі відразу зрозуміли, що йдеться про Крим. Зал плакав.
Цю програму прикрасив балет “А6”, з яким я активно співпрацюю протягом усього проекту “Lady Opera”. Вони мої партнери по сцені. Ганна Азарова — хореографпостановник, бере участь як солістка. Хореографічні композиції гармонійно переплітаються з музикою. Це навіть не концерти, а шоу, повноцінними учасниками яких є оформлення, освітлення, великі екрани, шоубалет. Замовляю аранжування до всіх творів, які звучать, складаю програму. Я не лише виконавиця у проекті “Lady Opera”, а ще й режисер і продюсер. Це повністю моє дітище.
— Розкажіть детальніше про новий концерт.
— Цей концерт присвятила 5й річниці проекту “Lady Opera”. Він мав назву “Vivere”, що в перекладі з італійської мови означає “жити”. Звучали шедеври неаполітанських пісень, твори в стилі “Classical crossover”, відомі шедеври оперної класики. Завжди запрошую до виступів нових виконавців. Вважаю, що наш глядач має слухати кращу музику, бачити кращих співаків. На сцені було 100 артистів. Від першого до останнього акорду лунала лише жива музика. Деякі люди вперше в житті бачили таке дійство.
— Крім столиці цей концерт відбувся в Одесі.
— Уже наступного дня після виступу в Києві разом з італійськими співаками виступила в Одеському національному академічному театрі опери та балету. Концерт мав великий успіх. В Одесі переважно російськомовна публіка, але коли ми заспівали “Реве та стогне Дніпр широкий”, то багато хто в залі плакав. У такі хвили відчуваєш гордість за свою країну.
Планувала виступити ще у Львові та Харкові. Але через організаційні та фінансові питання ці концерти відклала. Харківська публіка мені особливо близька, бо я тут свого часу закінчила консерваторію, а моїм викладачем була Людмила Георгіївна Цуркан, яка навчалася у корифея оперного співу Ольги Миколаївни Благовидової. Ім’я цієї людини носить кафедра постановки голосу Одеської консерваторії. Ця Alma Mater випустила багато зірок оперної сцени. Її школа була суто італійською. У цьому місті за багато десятиліть склалися певні традиції і дуже вимоглива публіка.
— Ви часто буваєте за кордоном. Чи якось відрізняється українська публіка від західної?
— Люди скрізь сприймають мистецтво на емоційному рівні: їм або подобається, або — ні. Красива мелодія, гарне виконання, оформлення, все робимо професійно.
Цей жанр ширше розвинутий за кордоном. У західних країнах є телевізійні канали “Культура”, які транслюють онлайн такі концерти. Люди чують класичну музику на вулицях. Чимало концертів відбувається під відкритим небом. Є традиція ходити в оперні театри, квитки розкуповують за кілька місяців. Людей цікавить не лише матеріальний достаток, а й духовний розвиток. У них ця традиція напрацьовувалася століттями. Зовсім поіншому в нас. Певною мірою ще живемо під впливом радянського минулого, коли знищували інтелігенцію, багато хто виїхав за кордон. Ми втратили цвіт нації. Сьогодні потрібно формувати смаки і традиції наших громадян.
Українська публіка не відрізняється від західної за емоційністю. Але треба, щоб і держава допомагала, і телебачення. Потрібна система, яка працювала б на конкретний результат. Вважаю, що духовний розвиток, культура дають визначеність для нації. Немає культури — немає нації, немає мови — немає нації.
До речі, своїм зірковим гостям я завжди ставлю умову, що обов’язково потрібно вивчити українську пісню і потім виконати її разом зі мною. Пишу їм текст латиницею, пересилаю разом із нотами. Потім у дистанційному режимі готуємо цей номер. Такі номери завжди мають шалений успіх в української публіки.
Я вивчила українську мову вже в дорослому віці, бо народилася і провела половину дитинства в Казахстані. Показую нашим українцям, які чомусь не поважають українську мову і українську пісню, що навіть іспанці чи італійці співають наші пісні. Із уст іноземців українська пісня звучить так красиво. Треба заохочувати людей, аби вони знали більше українських пісень, спілкувалися українською мовою, бо вони живуть в Україні.
Під час останнього концерту в Палаці “Україна” разом з італійськими тенорами я виконала “Реве та стогне Дніпр широкий” на слова Тараса Шевченка.
— Такі концерти не часто можна побачити на провідних телевізійних каналах.
— Ці телеканали зосереджені в руках кількох людей. Тут переважно акцентують на розважальних шоу, які б відволікали людей від важливих питань, аби вони не замислювалися над сьогоденням.
У нас є телеканал “Культура”, який не має сучасних технічних можливостей. А в західноєвропейських країнах створені потужні телеканали “Культура”, які мають змогу робити прямі трансляції концертів і вистав, бо держави дбають про духовне виховання.
Хочеться, аби й наші провідні телеканали, які мають високі рейтинги і велику кількість глядачів, транслювали такі концерти. Тому що це культурний продукт, створений на світовому рівні.
Цим питанням має займатися Міністерство інформаційної політики, а при ухваленні бюджету необхідно більше коштів виділяти на культуру. Крім цього має бути ухвалений Закон про меценатство, аби стимулювати бізнесструктури підтримувати подібні проекти.
Про це багато говорять, але нічого не роблять. А треба починати вирішувати це питання вже сьогодні. Культура не може залишатися на останньому місці. Вона не менш важлива, ніж економіка. Адже культура формує наше суспільство і нашу націю.
Можливо, держава має заробляти гроші не на митцях, які не виїхали за кордон і хочуть творити для нашого глядача? Насамперед маю на увазі надзвичайно високу орендну плату великих концертних залів, яку мало хто може сплатити.
За кордоном топові театри заробляють чималі гроші. Але в них усе одно є додаткове фінансування, є меценати, спонсори, існують державні програми. Там митці просто “купаються” в можливостях творити. Там можуть запрошувати зірок, класних режисерів, сценаристів, музикантів. А в нас доводитися “варитися у власному соку”. Коли щось робиш, то тобі ще й “б’ють по руках”.
Та я намагаюся і надалі творити свій проект. Лише відбувся концерт, а вже думаю, що робитиму далі. Не відкриватиму всіх секретів, але зазначу, що хочу охопити всю Україну.

Спілкувався
Едуард ОВЧАРЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment