Так українська чи солов’їна?

Микола СТЕПАНЕНКО,
доктор філологічних наук, професор, м. Полтава

Посміхається мати до сина:
— Пам’ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов’їна,
Зігріває людей все життя.
Володимир Кленц

У газеті Верховної Ради України “Голос України” 15 червня з’явилася невеличка публікація Анни Луканської “Визначено порогові бали ЗНО з державної та іноземних мов”. Основ­ний зміст її — цьогорічні результати зовнішнього незалежного оцінювання й перспективи вступу до вишів. Порадувало випускників шкіл, їхніх батьків, рідних, а також викладачів вищих нав­чальних закладів (буде з ким працювати!) те, що змінився пороговий бал склав/не склав з української мови, іноземних (англійської, німецької, іспанської, французької) мов, біології, математики. Сприкрило, однак, те, що українську мову аж тричі в тексті обсягом близько двох із половиною сотень повнозначних слів названо солов’їною, причому не солов’їною мовою як функційним еквівалентом словосполучення українська мова: “Вступники, котрі написали зовнішнє незалежне оцінювання із солов’їної на 23 тестові бали… зможуть претендувати на студентські квитки”; “…той, хто успішно склав тестування з інших дисциплін, а завалив ЗНО із солов’їної, цього року не зможе потрапити до жодного закладу вищої освіти”; “Вадим Карандій відзначив погіршення результатів ЗНО із солов’їної порівняно з минулим роком…”. Від субстантивованого прикметника солов’їний, тобто такого, що перейшов до розряду іменників, м’яко кажучи, віє холодом, неповагою, упередженістю, навіть шовіністичною приперченістю, а як точніше, то знову на українську мову приміряють шати меншовартості, неповноцінності, другорядності. Важливо наголосити, що перед нами зразок публіцистичного тексту, жанр якого вимагає чіткого передання цінної інформації, викладу її без інформаційних шумів і спотворень, а тим паче без суб’єктивної оцінки, яку простежено через авторське маніпулювання словом солов’їна. У контексті суспільних дискусій — доречних чи недоречних — воно сприймається дражливо, викликаючи неадекватне сприйняття. Зробимо акцент і на тому, що художній стиль вирізняється специфічними засобами мовної організації, з-поміж яких виняткову роль відведено епітетам. До речі, прикметник солов’їна поряд із лексемами барвінкова, безсмертна, буденна, відроджена, вічна, всесвітня, дзвінка, дорога, жива, збережена, земна, калинова, квітуча, мальовнича, материнська, найдорожча, найрідніша, невгасима, нев’януча, незнищенна, предківська, прекрасна, проста, рідна, священна, співуча, Тарасова, трагічна, чарівна входить до епітетного ряду, що характеризує слово мова (розм. річ, заст. язик) за семантичною ознакою “Про українську мову” (див.: Єрмоленко С. Новий словник епітетів української мови / Світлана Єрмоленко, Віктор Єрмоленко, Світлана Бибик. — К.: Грамота, 2012. — 498 с.).
Є в нашій мові мудре прислів’я: “Що до чого, а кулак до … вуха (до пики)”. Отож і з солов’їною мовою треба бути обережним, неодмінно пам’ятати мудру настанову Володимира Сосюри із поезії “Любіть Україну”, за яку письменник дорого заплатив — його оголосили українським буржуазним націоналістом:
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment