Зняти полуду з очей

Юрій МУШКЕТИК

Як же потужно, сильно і довго діяла мерзотна неключима совіцька московська пропаганда на наших людей, і як безборонно діє та сама московська російська пропаганда нині. А наша нічого не робить, спить у холодочку.
Розмовляю зі знайомим українським бізнесменом (він у мене тільки один) і він: “Бандєри, бандєри, бандєри, мало їх стріляли і гноїли в таборах, а вони й тепер…” Подібне чую і в автобусі, і в тролейбусі. Мій знайомий просторікує, що Бандера і бандерівці служили німцям, фашистам і самі були фашистами. Але ж яка ница і гола ця брехня і чому ми її чуємо і терпимо? Просто відправити слухачів до газет передвоєнних, зокрема три­дцять дев’ятого року. Ці газети, журнали є в багатьох великих бібліотеках. З них видно, як 1939 року мешканці західних областей зустрічали Червону Армію: квітами, усмішками радості, поцілунками, хлібом-сіллю. Жаско ждали братів зі сходу. І це правда.
А в сорок першому ці самі люди стріляли в спину відступаючій Червоній Армії. І це теж правда. Чому?
І. Для мене відомі неключимі підлості радянської влади. Але тут і я не можу втямити. Увійшовши, радянська влада одразу роздала селянам землю: “Збулась віковічна мрія селянина мати власну землю”. І одразу ж, щойно селяни її скопали, ви­орали, засіяли — забрали назад, об’явивши колгоспи. Для чого було її роздавати, для чого дратувати селян, адже знали, що будуть колгоспи. Їх теж не хотіли, але б перенесли легше.
ІІ. Релігія. І на Сході церкви було закрито. Поступово. Деяких священиків відправили в Сибір, інші залишилися, працювали в колгоспах, на підприємствах.
Одразу закрили церкви і всіх священиків у Сибір. Священиків православних, це тепер у Західній Україні чимало католиків-українців, тоді їх не було. Там віками йшла боротьба з католицизмом, з унією. (“Гайдамаки” Шевченка). І священик для мирян був і сповідальником, і радником, і агітатором. Зрозуміло, люди цього не могли перенести.
ІІІ. КПЗУ — Комуністична партія Західної України, вона була найчисленніша і найбойовитіша з усіх компартій світу, після ВКП(б).
Коли прийшла радянська влада, відразу наказ: здайте партквитки. А той комуніст: “Не здам, я за нього просидів десять літ у страшній польській тюрмі Березі Картузькій”. “Не здаси? В Сибір”.
ІV. В одночасся були закриті всі “Просвіти”, всі українські школи, бібліотеки і все інше українське переводилось на російську мову. Так само як до цього на польську.
І народ повстав. Народ! Удень чоловіки працювали в колгоспі, а увечері діставали з-під стріхи гвера і йшли на роздоріжжя або до сільради. ОУН, УПА — це ж не одиниці, не якісь придумані радянською владою бандити. Недарма на боротьбу з ними були послані регулярні війська, полки, дивізії, армії.
А звинувачувати цілий народ — остання справа.
Отже, ніхто ніколи не розповів і крихти правди про ОУН-УПА. Хоча б хто такі бандерівці і мельниківці, яка їхня програма, що вони робили. І краяли й крають: бандерівці співпрацювали з німцями, були фашистами. А поставте найпростіше запитання: де був у війну Степан Бандера? Сидів у страшному німецькому концтаборі Заксенхаузен. А три його брати? Були розстріляні німцями. Скажіть, могла людина служити тим, хто розстріляв її братів? Так, вони боролися одразу з німцями, росіянами, польською поліцією.
І знову треба казати правду, хоч і не зовсім приємну. ОУН сподівалася на німців, що вони дадуть можливість створити незалежну Україну. Вже й створили уряд. І одразу ці сподівання розвіялися. Німці арештували той уряд і Бандеру, як арештували і знищили його соратників по політичній лінії: сина поета Олеся Олега Ольжича і Олену Телігу (в нас у Києві є вулиця Олени Теліги), її розстріляли в Бабиному Яру. Оунівці (більше мельниківці) йшли групами слідом за німцями, утворювали свій місцевий уряд. Так у Києві в управі були майже всі оунівці, і в редакції газети “Українське слово” теж. Гестапо розкрило і всіх понищили. Так, наприклад, ви читали “Молоду гвардію” Фадєєва. Там зрадник Стахів. Він був у моїй хаті. Прочитавши перший варіант “Молодої гвардії” в журналі, він подав до міжнародного суду, й Фадєєв швиденько поміняв прізвище зрадника. Його йому підсунув КДБ. Стахів не мав жодного стосунку до Молодої гвардії, як і до німців, до гестапо, а був одним із керівників оунівської групи, яка йшла творити місцеву владу. І зовсім несосвітенна брехня, яку тиражували й тиражують в інформаційнім просторі російсько-совіцькі окупанти: бандерівці співробітничали з німцями. Про це й говорити шкода. Сьогодні написано сотні розповідей, спогадів, як боролися бандерівці і мельниківці з німцями, з фашистами, як гинули сотнями і тисячами, а їх ще й обпльовують совіцькі служки. Кадебісти ж створювали провокативні загони, переодягалися в оунівців і творили безчинства, ніби їх робили оунівці. Про це вже писали й колишні керівники партизанської боротьби, зокрема Строкач. Так партизанські енкаведистські загони Медвєдєва і Кузнєцова убивали німця, підкидали під село, яке підтримувало оунівців, і німецькі карателі село знищували. Кузнєцов загинув від рук бандерівців, бо був у формі гауптмана, загинув як німець.
І знову ж таки, все це ніхто не роз’яснив народу. Нашим урядовцям ніколи — вони рахують гроші. А вже ж минуло стільки часу!
І сказати повинні ми. Ми маємо можливість. Ми можемо писати в газети, журнали, виступати по радіо і телебаченню. У нас, слава Богу, таки є демократія. До мене приїздив знайомий білорус, як він заздрив. Казав: “Ви можете говорити правду. А в нас усе на замку”.
Цінуймо. Працюймо. Читаймо!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment