Політичне блюзнірство: чому б тоді не присвоїти найменування польських, чеських, німецьких міст?

Петро АНТОНЕНКО

Президент Росії Володимир Путін підписав укази про присвоєння почесних найменувань низці частин російської армії. Зокрема 6й танковий полк російської армії отримав найменування “гвардійський Львівський”, 68й танковий полк — “гвардійський ЖитомирськоБерлінський”, а 163й танковий полк — “гвардійський Ніжинський”.
В указах сказано, що почесні найменування присвоєно різним частинам “із метою збереження славних військових історичних традицій, виховання військовослужбовців у дусі відданості Вітчизні та вірності військовому обов’язку”.
Назви українських міст включено в почесні найменування полків у пам’ять про участь частин у звільненні цих міст у роки т. зв. “Великої вітчизняної війни”.
Зокрема почесне звання було присвоєно 93й окремій танковій бригаді, на базі якої пізніше було створено 68й полк, “в ознаменування здобутої перемоги і відзнаки у боях за визволення міста Житомир”. Такий наказ підписав ще верховний головнокомандувач Йосип Сталін 1 січня 1944 року. Після розпаду СРСР 68й полк було розформовано, але 2017 року відтворено.
Мотивацій у такому дивному, якщо не сказати — нахабному і блюзнірському присвоєнні у Росії і її глави одразу кілька. Перша і головна — Путін і Кремль і далі вважають Російську Федерацію не просто “правонаступницею СРСР”, а оновленим варіантом цієї комунорадянської імперії, який, на думку керівництва Росії, мало не зобов’язаний відновити цю імперію. А що на її руїнах давно постали півтора десятка незалежних держав, це Кремль, очевидно, вважає тимчасовим історичним непорозумінням.
Звідси не просто ностальгія за Радянським Союзом, а настирливе впихання його в суспільну свідомість. У цьому ж руслі і роздмухування навіть не російського патріотизму, а доведення його до істерії і шовінізму. Згодиться тут усе, навіть чемпіонат світу з футболу.
У це русло давно вже вписується (тобто вписують) й історія Другої світової війни, точніше, та її частина, що названа Великою вітчизняною війною. Ось і в цих указах Путіна пряме посилання на “визвольну місію” тої війни з боку СРСР. Хоч те визволення було, з одного боку, звільненням окупованих побратимом — нацистською Німеччиною територій СРСР, а з іншого — повернення на ці території “свого” окупаційного тоталітарного режиму, плюс агресія цього комуністичного режиму на територію Східної Європи. Що вилилася в утворення соцконцтабору на довгі понад чотири десятиліття.
Указами Путіна російським частинам присвоєно назви не лише українських міст, а й білоруських. Ну, це їхні “розбірки”, Росія взагалі вважає незалежну Білорусь мало не колонією. Але яким блюзнірством є присвоєння назв українських міст, киваючи на історію війни. Адже зараз вже інша історія й інша війна. Війна Росії проти України. То, може, Путін присвоїть якимось полкам найменування ще й Донецька чи Луганська, не тільки через звільнення цих міст від фашистів, а й “звільнення” їх від Української держави?
А взагалі, за такою логікою наступним буде присвоєння російським частинам найменувань Варшавських, Празьких, врешті Берлінських, адже і Німеччину тоді звільняли від фашизму. Можна ще — Бєлградських, Будапештських. Правда, це давно вже столиці держав — членів НАТО. Але чому б не спробувати?
Свого часу Монгольська імперія захворіла на божевільну шовіністичну ідеологію завоювання всього, “до останнього моря”, тобто доки дійдуть копита монгольських коней. Московія, народжена Ордою і така, що успадкувала ординську ідеологію, схоже, марить подібним — лізти доти, куди дійдуть копита, точніше — гусениці російських танків.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment