Архієпископ Сумський і Охтирський — почесний просвітянин рівненський

Євгенія ГЛАДУНОВА,
член ради громадського об’єд­нання “Рівненське міське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка”

За сприяння Рівненського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка та з ініціативи відомого просвітянина Михайла Борейка у Рівному побачила світ збірка поезії Павла Грабовського “Пролісок”, видрукувана з благословення та підтримки архієпископа Сумського й Охтирського Мефодія.
Завершуючи передмову до збірки Павла Грабовського, архієпископ зазначає: “Павло Грабовський став для українців символом незламності і невмирущості українського духу, апостолом правди і втіленням любові до батьківщини. Назву кілька імен з-поміж мільйонів патріотів, тих, хто жертовно служив і служить Україні. Це Святійший Патріарх Філарет, миротворець Андріан, світлої пам’яті Павло Дорожинський, світлої пам’яті Ярослав та Тетяна Романишини, світлої пам’яті Володимир Сохнацький, пані Ірина Ващук, пані Наталя Ємець з родиною, Олег Медуниця, Михайло Борейко…”
Зупинимося на останньому прізвищі і відтворимо деякі події єднання доль двох українських патріотів відродження нації незалежної України, символізуючи єдність Сходу і Заходу: Михайло Борейко і Микола Срібняк (нині архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій).
Знайомство розпочалося у березні 1991 року через публікацію у газетах “Літературна Україна” та “Аргументы и Факты” звернення рівненських просвітян до президента Росії Б. Єльцина щодо захисту прав українців у Росії. Від українського земляцтва “Клекіт” — українців Іркутської області, що в Східному Сибіру — надійшов лист-відповідь за підписом Миколи Срібняка з подякою за те, що в Україні пам’ятають про своїх братів у Росії і турбуються про них. На той час, як зазначив Микола Срібняк, офіційно в Сибіру проживало 100 тисяч українців, зокрема в Іркутському гарнізоні було більше 2 тисяч сімей військових родом з України. Звернення рівненських просвітян сколихнуло українців і спонукало до активних дій. Українське земляцтво стояло на стійких позиціях, хоча і розуміло, що система ще не змінилась остаточно, але твердо вірили: це питання найближчого часу.
До цього спонукали й історичні події. В Іркутську збереглася добра пам’ять про українського козацького ватажка Дем’яна Многогрішного. Шанували іркути Святителя Інокентія Іркутського, першого архієрея, просвітителя народів Сибіру, який заклав десятки храмів, шкіл для навчання простих людей. В Іркутськ був спроваджений на заслання народний месник Устим Кармелюк. Там же відбував покарання за любов до України видатний поет Павло Грабовський, уродженець Сумщини. Таких сподвижників, відомих і маловідомих, було безліч. Попри гоніння, українці дотримувалися своїх звичаїв, традицій і віри. Мали свої неофіційні земляцтва, які створювали у місцях проживання найбільшої кількості українців. У час розпаду СРСР інтелігенція Іркутська заявила про створення першого українського національно-культурного товариства “Клекіт” і 1989 року зареєструвала Статут. Ініціатором цієї події став Микола Срібняк. Земляцтво взялося за занедбані українські справи: почали видавати газету “Сибірський українець”, запрацювали українські відділи у бібліотеках, організовували українські концерти, вшанування пам’яті Тараса Шевченка, видатних українців, налагоджували зв’язки між земляцтвами у Сибіру і на Далекому Сході. Проводили спільні конференції, фестивалі, укладали програми, висловлювали пропозиції і рекомендації щодо розвитку українських земляцтв.
У цей період і зав’язалася тісна спів­праця товариства “Клекіт” і Рівненської “Просвіти” через безпосередні взаємини Миколи Срібняка і Михайла Борейка. Просвітяни допомагали земляцтву художньою, науково-популярною літературою, підручниками, порадами та рекомендаціями із власного досвіду та досвіду українських науковців, патріотів і просвітян.
У першу річницю незалежності України у Києві проводили Всесоюзний форум українців, на якому зустрілися делегати від Іркутська і Рівного: Микола Срібняк і Михайло Борейко — два патріоти, сподвижники національної ідеї.
Після зустрічі обмін листами став активнішим, предметнішим взаємно необхідним, відігравав значну роль у діяльності Рівненської та Іркутської організацій. На цей час припадає створення ОУР (об’єднання українців Росії), конференція, присвячена 110-річчю переселення українців на Далекий Схід, де було обговорено ситуацію в Україні та необхідність підтримки демократичних процесів на Батьківщині. Після цього в Україну переїхало багато українських активістів, серед них і Микола Срібняк.
Життєві обставини Миколи Срібняка в Україні спрямовують його на служіння Богові та Українській Церкві. Він починає свій пастирський шлях у Московсько-Богородській єпархії УПЦ КП. Згодом його перевели в Київ, пізніше — у Дніпропетровськ.
Нині Микола Срібняк — архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій. Зв’язки архієпископа Мефодія і рівненського просвітянина Михайла Борейка знайшли своє продовження у листуванні. Преосвященний Мефодій повідомляв у листах про свою діяльність на ниві відродження українського православ’я на Сході України. Гуртуючи українську громаду Сумщини, сприяв розбудові і відкриттю православних храмів Київського патріархату (нині їх більше сотні), виданню часопису “Православний християнин”, відбудові у м. Суми Свято-Воскресенського храму, що був в особливій пошані серед українського козацтва. І донині тут зберігаються знамена Слобідського козацького полку. У різні часи в храмі молилися гетьман Іван Мазепа, останній кошовий Петро Калнишевський, письменники Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Павло Грабовський. Перші богослужіння у Свято-Воскресенському храмі, повернутому українцям, відбулися 1996 року. Микола Срібняк (єпископ Мефодій) у своїх листах розповідає про повернення слобожанських українців до рідної (української) мови, до української віри і висловлює подяку за підтримку: листи, подарунки, часописи.
Михайло Борейко постійно надсилає книжки, видані Рівненською “Просвітою” та іншу просвітницьку літературу. За незламну і тверду позицію на тернистому шляху розбудови Української держави та Української церкви рішенням міського осередку товариства “Просвіта” Миколі Срібняку, колишньому Голові земляцтва українців Східного Сибіру м. Іркутськ, нині керуючого Сумською єпархією, архієпископу Сумському і Охтирському присвоєно звання почесного члена Рівненської “Просвіти”.
Завершуючи післямову до збірки поезій Павла Грабовського “Пролісок”, член ради Рівненського міського товариства “Просвіта”, науковець Лілія Овдійчук пише: “Нині, у ХХІ столітті, збірка торує шлях до читачів, до нащадків, аби згадати й пошанувати поета і тих, які наважилися кинути виклик двоголовому орлу і наблизили волю для України”. Це про таких патріотів України, як Микола Срібняк (архієпископ Сумський і Охтирський – Мефодій) та Михайло Борейко.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment