Історія Києва у поштових листівках

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України спільно з Вишгородським історико-культурним заповідником відкрили унікальну виставку “Київські мотиви. Адреси і адресати”, виставивши оригінальні поштові листівки ХІХ — першої третини ХХ ст.

Гості, які завітають на виставку, побачать рідкісні листівки з фондів найбільшого в Європі архіву документів особистого походження Центрального державного архівумузею літератури і мистецтва України, Вишгородського історикокультурного заповідника, приватних зібрань колекціонера, медальєра, мецената Дмитра Піркла та наукового співробітника Вишгородського історикокультурного заповідника Василя Михальчука.
Завдяки видовим поштовим карткам і циклу гравюр українського графіка, народного художника України Миколи Стратілата втрачені, але не забуті перлини Києва і Київщини допоможуть уявити столичні пейзажі кінця ХІХ—початку ХХ ст., зануритися в атмосферу тогочасного буття, побачити, якими були легендарна Десятинна церква та Історичне Межигір’я. Фрагментом є експозиція старовинних самоварів та одягу кінця ХІХ—початку ХХ ст., що “олюднює” традиції побуті мешканців Київського Полісся. Вагомим доповненням виставки є й оригінали старовинних географічних мап, на яких позначено зокрема й Вишгород.
Окрасою проекту стали унікальні експонати кінця ХІХ—початку ХХ століття Музею історії моди Марини Іванової.
— Маленька поштова листівка наштовхнула нас на створення унікального проекту “Київські мотиви. Адреси і адресати”. Цю унікальність ми шукали разом із Вишгородським історикокультурним заповідником, колекціонерами Дмитром Пірклом і Василем Михальчуком, фундатором Музею історії моди Мариною Івановою. Хотіли показати Київ, вулицями якого ходили Павло Альошин, Іван Їжакевич, Микола Лисенко, ще безліч людей, які вже вписані в історію нашої культури.
Представлена лише частина нашого архіву, документи з фондів відомого києвознавця Олександра Назаревського.
На зображеннях в експозиції бачимо будівлі, які, на жаль, не всі збереглися. Але вони можуть нас наштовхнути на певні відкриття, — наголосила, відкриваючи виставку, директор ЦДАМЛМ України Олена Чижова.
— Сьогоднішнім відкриттям цей проект не обмежується. Попереду нас чекають лекторії, демонстрація фільмів, виступи відомих літераторів, діячів культури. Сподіваюсь, що кожен відкриває для себе унікальність поштової листівки в контексті збереження історії України, Києва, своєї малої батьківщини.
Скажімо, історичне Межигір’я, яке ми бачимо на 26 листівках, наданих колекціонером Дмитром Пірклом. Ці листівки вже брали участь у міжмузейному проекті, який відбувся наприкінці минулого року у Національному музеї ім. Тараса Шевченка. Спільно з іншими музейними установами здійснили два проекти “Забуте Межигір’я”, які розповіли про СпасоПреображенський козацький монастир і Межигірську фаянсову фабрику. До речі, днями виповнилося 220 років від видання Указу про створення цієї фабрики, — підкреслила кандидат історичних наук, директор Вишгородського історикокультурного заповідника Влада Литовченко.
— Такі події відбуваються не щодня. І не щодня наші колекції промовляють. Символічно, що ця подія відбувається в серці столиці — Софії Київській. Частина експонатів виставки розповідає про Межигірський монастир, що був знищений у 1934—35 роках. Дуже вболіваю за те, аби більше людей дізналося про цей монастир, більше українців долучилося до відновлення нашої історичної пам’яті, — зазначив колекціонер Дмитро Піркл.
— Видавництво “Мистецтво” завжди звертало особливу увагу на київську тематику. Нова книжка “Київ столітньої давнини” (наш спільний проект з відомим київським краєзнавцем Дмитром Малаковим) — унікальне видання, яке ми презентуємо і на підготовку якого пішло кілька років. Тут представлені листівки, що зберігаються в Державній науковій архітектурнобудівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного, приватних колекціях. У книзі постає Київ, яким він був наприкінці ХІХ—початку ХХ століття. Листівки — мініраритети, які показують життя людей того часу, пам’ятки архітектури, що не збереглися. Ми повинні досліджувати наш Київ, частіше проводити різноманітні виставки, — підкреслила редактор видавництва “Мистецтво” Ніна Прибєга.
— Ми з Вами присутні на унікальній події в житті нашого рідного міста. Виставка поєднала музейний і архівний проекти. Сьогодні маємо можливість доторкнутися до глибин нашої історії, подивитися на Київ очима не сучасників, а так, як його бачили в ХІХ—на початку ХХ століття. Також можемо відчути пульс позаминулого століття, — зазначила доктор історичних наук, професор Марина Палієнко.
Про представлені на виставці експонати Музею історії моди розповіла директор цього закладу Марина Іванова. Досвідом колекціонування поштових листівок поділився народний художник України, лауреат Шевченківської премії Леонід Андрієвський. А наприкінці гостей чекав сюрприз від відомого українського скрипаля, композитора, голови Київської міської “Просвіти” Кирила Стеценка.
— Сьогодні для мене подвійна честь тут виступати. Поперше, я представляю Київську “Просвіту”. А ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка відзначає цьогоріч 150річчя від дня заснування. Подруге, мій дід Кирило Стеценко у 90ті роки позаминулого сторіччя розпочинав тут свій творчий шлях. Він тоді формувався як особистість, і як композитор. У цьому музеїархіві зберігаються документи багатьох митців, зокрема й нашої родини, — зізнався пан Кирило.
Розпочав свій виступ К. Стеценко з “Електронної думи”, яку присвятив усім мертвим, і живим, і ненарожденним героям. І не лише героямбійцям, а й тим героям, які утверджують Україну на ниві культури. Далі виконав композицію “Пісня без слів”. Цю мелодію 3 липня 1911 року створив його дід, і це був його єдиний твір для скрипки. А завершився маленький концерт “Великим славнем”, що складався з дев’ятої симфонії Бетховена, що нині є гімном Європи, Гімну “Ще не вмерла Україна”, та мелодій “Многая літа” і “За Україну, за її волю”.
На теренах України перші поштові листівки з’явилися 1872 року і не були ілюстрованими.
Кінець ХІХ ст.—1920 рр. — “золота доба” поштової листівки. В моді — видові, сюжетні, портретні, художні поштові листівки. Їх друкують десятками мільйонів примірників. Основне місце продажу листівок — залізничні вокзали.
Розвиток залізничного транспортного сполучення сприяв поширенню листівок. З’явилися спеціальні серії поштових карток, на яких позначали мапу подорожі або розміщували на одній листівці 57 фотографій міст, що розташовані на певній ділянці залізниці.
Одна з найбільш ранніх, уже масових серій видових листівок позначена поштовим штемпелем “Київ, 23 березня 1896”.
З 1895 до 1917 року вийшло друком близько п’яти тисяч різновидів київських листівок. Це було пов’язано зі зростанням кількості мешканців і гостей столиці.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment