Президентові МАУ,
завідувачеві катедри славістики Віденського університету
п. Міхаелю Мозеру,
голові оргкомітету конгресу,
віце-президентові НАН України, академікові НАН України
п. Сергію Пирожкову
Щодо робочої мови РОСІЙСЬКОЇ
на IХ Міжнародному конгресі україністів (МАУ)
У зв’язку з проведенням IХ Міжнародного конгресу україністів у Києві 25–27 червня 2018 року прошу дати пояснення: а) на якій підставі робочими мовами Конгресу визначено, крім української, російську й англійську? б) з якої рації учасники Конгресу в поданих статтях до збірника доповідей мають подавати анотації російською мовою, що я, звісно, як учасниця конгресу категорично відмовляюся робити; в) прошу вказати прізвища тих членів оргкомітету (їх аж 33!!!), що внесли пропозицію робочої мови конгресу — російську.
Міжнародний конгрес україністів, як загальновідомо, ЄДИНА україноцентрична і українознавча установа в цілому світі, що покликана не лише напрацьовувати стратегію розвитку українознавчої науки, а й визначати політичне становище українців у світі, перетворюючи їх врешті-решт із об’єкта на суб’єкт світової політики. У час безпрецедентної і згубної глобалізації та лівої лібералізації світу найважливіше завдання для українців як тривалий час бездержавної і постгеноцидної нації — інтегруватися у світовий контекст, не втративши свого питомого національного обличчя та високо піднявши свої наукові здобутки у царині україністики. То чи можна зреалізовувати ці здобутки іншими мовами, крім української, якщо винятково саме ця мова є ОСНОВОЮ всіх українознавчих студій? Чи можна бути полоністом, не знаючи польської, чи галлістом, не вивчивши французької, чи германістом без знань англійської чи німецької? Що ж це за україніст, що доповідає на конгресі англійською чи російською, а не українською мовою? Ви, заводячи до мов конгресу мову ВОРОГА — російську, не просто розмиваєте основне призначення україністів заходити в нашу науку та культуру через МОВУ, а й у час московсько-української війни легалізуєте в науковому середовищі основну антиукраїнську зброю — ЯЗИК МОСКОВСЬКИЙ. Циркулювання цієї мови окупанта в Українській Державі в науковому середовищі — це гірше за танки на вулицях Києва, Донецька чи Львова, бо це окупація СВІДОМОСТИ! Саме багатостолітня війна з національно свідомими українцями і призвела до теперішньої кризи українського державотворення й унеможливила багатофункційний розвиток україноцентричної науки. Негативна та убивча роль у цьому російської мови незаперечна: саме ця мова стала основним знаряддям денаціоналізації українців і творення з них людей залежних, вторинних і гібридних. Сьогодні — це мова війни, поразки і провінційности з коренем у віджилому совку.
Заголовною на сайті Міжнародної асоціації україністів є блискуча думка: “У кожного народу стільки неба над головою — скільки землі під ногами”. Нагадаю, що ця українська земля говорить винятково українськими говорами, на основі яких за надскладних політичних обставин сформувалася літературна українська мова як визначальний і незамінний інструмент пізнання української етнонації. Саме через це ця мова і сьогодні, у час неминучої етнічної, національно-визвольної московсько-української війни (2014–2018…), під основним обстрілом ворога і внутрішнього, і зовнішнього. То ви теж вирішили постріляти мовою окупанта на конгресі МАУ? На кого працюєте, панове-професори й академіки (маю на увазі всіх 33-х членів оргкомітету)?
13 липня 2018 року
Ірина ФАРІОН,
доктор філологічних наук, професор НУ “Львівська політехніка”, народний депутат України VII скликання
