Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” презентував виставку “Українська народна картина: натюрморт”, яка розкриває творчі тенденції народних майстрів середини – другої половини ХХ століття в жанрі натюрморту. В експозиції представлені роботи Е. Давискиби, М. Задорожнього, М. Нелеп, Д. Перепелиці, А. Рак, а також невідомих митців із фондової збірки Музею Івана Гончара.
Виставка репрезентує жанр натюрморту як систему добору елементів, форм, кольорів, що відображає особливості світосприйняття майстрів народної картини, демонструє переосмислені трансформації часу, а відтак є певним маркером культурних сенсів.
Захід відбувається у рамках міжмузейного проекту “Український натюрморт”, за ініціативи “Карась Галереї”. Проект спрямований на зібрання у цілісну єдність та аналіз найбільшої кількості творів у жанрі натюрморту за всю історію українського мистецтва. Мета проекту — крізь історичну оптику митців різних поколінь віднайти певну формулу українського натюрморту як феномену української самоідентифікації, адже натюрморт — це насамперед розміщення предметів повсякденного змісту на площині, коли звичайні предмети набувають символічного значення.
Відкриваючи виставку Генеральний директор Музею Петро Гончар звернув увагу, що всім дуже добре відомий український пейзаж, а про український натюрморт більшість не має жодного уявлення. Коли ж почали детальніше вивчати це питання, то з’ясували, наскільки багата тематика українського народного натюрморту, наскільки глибока його символіка. Робота над цією темою вже принесла багато відкриттів.
Один з ініціаторів проекту, представник “Карась Галереї” Олександр Заклекцій наголосив на тому, що, з одного боку, натюрморт поза часом, оскільки такий самий об’єкт як зараз можна було намалювати сто чи двісті років тому, а з другого — це віддзеркалення чуттєвого світу саме того часу, коли він створювався.
Є таке явище як британський чи американський натюрморт. А є натюрморт український, який кардинально відрізняється від російського. В українському натюрморті дуже багато червоного, а в центрі, як правило, кавун — соковитий символ того, що вирощене своїми руками. А в російському можна побачити лапті, батоги, упряж, тобто показну неохайність. Українські художники з особливою любов’ю вимальовували всі предмети, адже з великою повагою ставилися до праці людських рух. І квіти тут не лише польові, а й ті, що ростуть на клумбах.
Організатори експозиції прагнуть об’єднати українські народні натюрморти в одну базу, а згодом видати каталог, знайти ідентифікацію українського натюрморту. Виставка “Українська народна картина: натюрморт” — це лише перша частина великого проекту. Наступні виставки мають відбутися у Харківській муніципальній галереї, Інституті проблем сучасного мистецтва, Львівській арт-галереї “Дзиґа”, Національному музеї “Київська картинна галерея”, в одній з галерей Одеси та “Карась Галереї”.
