Маркіян Шашкевич і Йосипівка

Мова про уродженця Підлисся Маркіяна Шашкевича — священика, літератора, громадського діяча. Про близькість духовну з ним мають право говорити і близькі сусіди — сельчани Розважа, Ожидова, і мешканці Гумниська (місце його першої парохії), Новосілків (тут він закінчив свій земний шлях 7 червня 1843 р.), Соколівки (їхній парох Володимир Кальба очолював комітет з будівництва пам’ятника М. Шашкевичу), Олеська, Підгірців, Бужка, Княжого (тут проводив богослужіння батько Маркіяна).
У деякі з цих сіл приводила Маркіяна спрагла жага збирача народних пісень, оповідок, бувальщин. Відтак вони ставали серцевиною його літературної творчості.
Коли маршрутка з Олеська, не доїжджаючи до Ожидова, на роздоріжжі повертає ліворуч, то відкривається панорама, гідна пензля художника: на Білій горі, що гордо височіє над ожидівськими, підлиськими, білокамінськими полями, стрімко здіймається у блакить неба величний пам’ятник у вигляді 25метрового хреста на масивному гранітному постаменті. Поставлений він з нагоди 100річчя уродин Маркіяна: посвята відбулася 29 жовтня 1911 р. Це данина вдячності і шани земляку, який любив свій нужденний, поневолений безпросвіттям народ, і сонячними променями свого слова священика і літератора запалював у їхніх серцях віру і надію.
І відразу ж приходять на згадку його поетичні рядки, сповнені смутку і любові до малої батьківщини:
Підлисецька горо біла!
Як тебе не бачу
Так ми тяжко, так ми сумно,
Що трохи не плачу.
(З вірша “Підлисє”).
Ті мізерні відомості, які науковці, краєзнавці скрупульозно розшукують в різних архівах, написаних здебільшого польською мовою, дозволяють хоча б фрагментами відтворити реалії кількасотлітньої минувшини. Яка інформація дійшла до нас про Йосипівку (тогочасні Юськовичі)? А її дуже мало: бідне село, оточене звідусіль хуторами, хоча і мало дрібних власників — грекокатоликів, але великими земельними угіддями володів поляк Тадей Василевський. І не тільки в Юськовичах, але і в Підлиссі, Розважі, Княжому, Закомар’ї.
Невелика дерев’яна церква, збудована у 1770 р., була молитовним храмом для грекокатоликів і римокатоликів. Село, що належало до Золочівського повіту АвстроУгорської імперії, було щедро засаджене тополями, липами, ясенами, яблунями, вишнями.
Якщо йти до містечка Олеська, то за якийсь кілометр від села, праворуч від узбіччя дороги, виднівся маєток шляхтичів Уруських. У густому саду росло багато горіхів, вишень, яблунь, кущів бузку. Картинна галерея і велика бібліотека свідчили про те, що їхні власники сповідували духовні цінності.
Збіднілу документальну хроніку частково компенсують письменники Роман Іваничук, Роман Горак. Творча уява старійшини історичних творів Р. Іваничука (роман “Вода з каменю”) дала йому змогу так майстерно відтворити епізоди гостювання Маркіяна (в той час студента Львівської духовної семінарії) у маєтку Уруських, що сприймаємо це, як факт доконаний.
Зберігся лист місцевого дідича віцемаршалка Галицького станового сейму Тадея Василевського до Маркіяна від 20 жовтня 1837 р., де є такі рядки: “Запрошую Тебе до Юськович. Найдеш для себе спокійну кімнатку, книжки, папір і господаря, котрий буде тобі рад цілим серцем”.
Не викликає жодних сумнівів, що відвідини таки відбулися. Тим паче, що 1837 рік був для молодого літератора особливим, незвичайним: саме тоді в Будапешті побачив світ альманах “Русалка Дністровая” — перша книжка народною мовою і українським алфавітом на західноукраїнських землях. І одним зі співавторів був юний Маркіян. А роком раніше він написав “Читанку для діточок”. Можливо, не всі знають, що таке загальновживане нині слово “читанка” започаткував в українській мові славетний галичанин.
Всьогонавсього п’ять років не дожив Маркіян до ліквідації кріпацтва у Галичині, коли свіжий струмінь свободи прорвався крізь тенета нужди, безправ’я, мракобісся і темряви. І хрестами Свободи увічнили пам’ять про цю подію мешканці Йосипівки, Підлисся, інших населених пунктів, які пошановують поетазачинателя нової української літератури в Галичині, провісника її духовного відродження.
Велелюдна громада шанувальників і прихильників творчості М. Шашкевича щороку організовує фестини на Підлиській горі, що відбуваються першої неділі серпня.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment