Світлана МАСЛОВСЬКА,
заступник голови Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”
2018 рік — ювілейний і особливий для кожного справжнього українця. 150 років “Просвіти” — свого роду підсумок боротьби за національну ідею, але головне — це накреслення покрокових завдань на подальшу нашу діяльність. Але без серйозного трактування історії, як фактора, що визначає майбутнє, побудови нової України не на руїнах старого світу, просвітлювати наших співгромадян дуже непросто. Саме тому Буковинська “Просвіта” вирішила присвятити нашій головній ювілейній даті серед інших заходів “круглий стіл”, приурочений 1030річчю Хрещення Київської Русі — України у день пам’яті рівноапостольного князя Володимира, 28 липня.
Отже, що ж нам дало Хрещення Русі, яку роль відіграло у зародженні та діяльності “Просвіти”, чи впливає нині на культурнодуховний розвиток України, які паралелі епохального повороту у X столітті можемо провести з сучасними проблемами створення в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви, як уплине Томос на війну на Сході України та чи готове суспільство до таких змін? На ці запитання шукали відповіді учасники “круглого столу” (науковці вишів Буковини, священнослужителі, педагоги, бібліотекарі, державні службовці, працівники культури, приватні підприємці, журналісти та небайдужі просвітяни краю), який відбувся за ініціативи обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” та обласної науковометодичної бібліотеки ім. Михайла Івасюка.
Відкрив засідання “круглого столу” та привітав із 1030 річчям Хрещення Руси голова обласної “Просвіти” Остап Савчук. Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило, традиційний гість просвітянських заходів, благословив поважне зібрання, водночас розповів, як запровадження християнства сприяло не тільки визнанню Христа, побудові нових храмів, але й відмові від ідолопоклоніння та жорстокості в суспільстві, зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам’яток літератури, мистецтва тощо. Зауважував, що проповідників християнства, популяризаторів розвитку науки, освіти, культури можна з упевненістю назвати не тільки державниками, духівниками, але й великими просвітителями. Поважне зібрання вітала і директор бібліотеки Наталія Філяк.
Модератор заходу, автор цієї публікації, закликала до конструктивного діалогу, послідовного висловлювання та толерантності в міжконфесійних дискусіях, зауважуючи, що як у 988 році багато русинів чекали на Хрещення, так нинішні українці чекають на Томос, який сприятиме об’єднанню українців та відновленню миру в Україні. Про це та історичну значимість Хрещення Київської Руси мовив кандидат історичних наук, асистент кафедри історії України Чернівецького національного університету (ЧНУ) ім. Ю. Федьковича Олександр Філіпчук, ключова фраза якого: “Історики вважають, що хрещення Руси — політичний розрахунок, але який виправдав себе, бо Русь об’єднала віра. Саме такого об’єднання нам нині бракує”.
У 988 році християнство вже було офіційною релігією у Болгарії, Моравії, Сербії, Германії. Ще раніше християнство утвердилося у Вірменії, Грузії, Абхазії. Тому у князя Володимира було прагнення не тільки прийняти нову віру, але й ефективну політичну ідеологію, що забезпечувала би рівноправне становище в колі християнських держав та високий рівень життя русинів. Чи не цього домагаємося через 1030 років? Але і досі ані революції, ані майдани нічому не вчать нашу владу. Тому на Томосі справді варто сконцентрувати увагу, бо “Новий вибір — це розмежування від руйнівного до прогресивного; те ж буде і з Томосом, відкриється багато сердець” — ще одна важлива фраза, цього разу — від доктора філософських наук, завідувача культурології, релігієзнавства та теології філософськотеологічного факультету ЧНУ Миколи Шкрібляка.
Варто зазначити, що науковці досить детально зупинялися на історії становлення української Церкви, повідували й про складний шлях за автокефалію, який триває донині. А кандидат богословських й історичних наук, філософськотеологічного факультету ЧНУ священик ТрьохСвятительського храму Микола Лагодич охарактеризував цей рух в історикоканонічних виявах. Фахівець управління культури облдержадміністрації, учасник бойових дій на Сході України Микола Гергелюк також зазначив, що хоч в Україні держава відділена від церкви, вони обидві повинні мати спільне бачення розвитку країни. Бо духовність країни, як зрештою це було після хрещення Руси, визначає головні моменти її становлення, а надто у час війни, коли духовенство, зокрема, капелани — священики УПЦ Київського патріархату, разом із волонтерами практично виконують функцію держави. Тому влада держави має моральне зобов’язання перед українським народом і армією.
На тому, що світська система мусить мати духовні компоненти, акцентував увагу й благочинний м. Чернівці о. Микола Занкович, який влучно і лаконічно зазначив, що нині варто зосередити увагу не так на історії, як на тому, що нам дало християнство. А це, насамперед, моральні цінності — як основа сучасної цивілізації, яку, на жаль, ми стрімко втрачаємо. Тому “Просвіта” разом із духовенством мусить іти в дитсадки, школи, виші і повертати цю норму християнської традиції. На відміну від “мудреців”, які кажуть, що ніби в суперечці народжується істина, священик відверто запропонував ухвалити Звернення до Верховної Ради України, за прикладом “декомунізації” — “демосковізацію” церкви Московського патріархату в Україні.
Неабияке занепокоєння за майбутнє висловила і професор кафедри історії української мови ЧНУ, член правління обласної “Просвіти” Надія Бабич: “Просвітлювали русинів 1000 років тому, просвітлюємо українців і в 21 столітті, переконуючи не зовсім свідомих громадян, що в українській церкві має звучати українська мова”. А ще наголосила, що Церква та родинні стосунки — це джерело моралі, яке може вивести зі стану антиморалі. Доречне та суттєве доповнення до виступу професора Владики Данила та багатьох просвітян — про зло гейпарадів, які несуть антиморальний вплив на наших дітей. З цього приводу всі були єдині в рішенні організовувати віча на противагу антиморальним зібранням та скласти Звернення до Міністерства освіти і науки про перегляд змісту навчальних підручників щодо цих проявів.
Дискутуючи, справді вчимося бачити глибше, розуміти один одного. Коли шлях і життя – не завжди одна дорога. “Я — Путь, Істина, Життя” (Ін.14.6) — сказав Господь наш Ісус Христос… Читач, певно, здогадався, що своїми думками на зібранні ділився і представник УПЦ (Московського патріархату), а точніше керівник місіонерського катехізаторського руху о. Віталій Мікулінський, який радив перейти від мови юридичної до релігійної. Йдеться ось про що. Священик бачить єдність у різноманітті, не аналізуючи зла російської Церкви в нашій країні, і навіть допускає ймовірність контролю держави над Єдиною Помісною Церквою в Україні після прийняття Томоса. Безумовно, досить інтелігентно, толерантно, але наполегливо йому у відповідь звучали переконливі заперечення. І від голови Вижницької “Просвіти” Дмитра Никифоряка, з яскравими прикладами свідомого переходу прихожан церков Московського патріархату до Київського, і від почесної голови обласної організації “Союзу українок” Олександри Попелюк, яка закликала до виголошування правди про історію російської Церкви та маніпуляції прихожанами у храмах МП в Україні. Яскраві приклади прозріння українців, здатності не піддаватися на провокації, надто у період назрівання Томоса, наводили заступник голови обласної “Просвіти” Іван Дерда, просвітяни Олександ Столяр, Анатолій Федоров, голова “Просвіти” із Глибоччини Олександра Возняк, голова ГО “Майдан” Юрій Скорейко. Всіх вразила думка представника молодого покоління — юного поета Олександра Фесюка, який, зачитуючи власні вірші на духовні теми, зробив разючий висновок: у час війни на Сході України атеїзм не приносить стільки зла нашій державі, скільки Московський патріархат.
Отже, маємо над чим працювати, накреслюючи перед собою нові культурні, просвітницькі, духовні завдання, бо навіть прийняття Томоса не стане універсальними ліками від численних хвороб православ’я. Про це мовила відповідальний секретар обласної “Просвіти” Марія Пелех, всі завдання окреслили в резолюції “круглого столу”, який обов’язково матиме продовження — у зібраннях районних об’єднань, бо гармонія “Просвіти”, культури, духовності на Буковині є, вона перевірена часом і, що дуже важливо, має підтримку в нашому суспільстві.
