«Малому» Тарасу відкрито пам’ятний знак

Тетяна ІВАШКЕВИЧ
З ініціативи Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка (директор — професор Михайло Наєнко) та Гуляйпільської сільської ради (Черкащина) біля місцевої школи відкрито пам’ятний знак “малому” Тарасу Шевченку. Будучи вже “дорослим”, він писав, що в дитинстві разом із небіжчиком батьком їздив у Крим по сіль, тобто — чумакував. “…Виїжджали з Гуляйполя… Взяли соб, переїхали вбрід Тікич, піднялися на гірку…” — читаємо в одній із його російськомовних повістей.

Сонячна погода ніби благословляла подію. Відкрила урочистості директор Гуляйпільської школи Наталя Гаркава. Школярики у вишиванках, попри помітні хвилювання, душевно декламували Шевченкові вірші. Право зняти зі стели полотно доручили Михайлові Наєнку. Священик Дмитрівської церкви отець Іван Юрків (Київський патріархат) здійснив молебень та освятив пам’ятний знак. Він сказав, що відкриття цього знака — важлива і благородна справа. Адже з таких фактів починається виховання підростаючого покоління:
— Йдучи мимо, кожна дитина запитає: “Хто це?” І ви розповісте. Якби ми прислухались до настанов нашого пророка Шевченка, то не мали б багатьох бід, що спіткали нашу Україну, зокрема й біди, яка прийшла до нас разом із війною проти північного агресора. Я вірю, що ми пройдемо ці випробування і Україна переможе, стане сильною, незалежною державою. Хочу подякувати Михайлові Кузьмовичу, що він повертає в серця українців добрі традиції. Ми часто творимо собі кумирів з людей, яких майже не знаємо, тоді як Шевченко та святі нашої апостольської церкви — це постаті, які гідні шани, наслідування. Бажаю всім здоров’я й перемоги! Христос Воскрес! Слава Україні!
На стелі присутні побачили малого Тараса поруч із чумацькими волами. А внизу — напис про мандри Шевченка в Крим по сіль, коли доводилося в Гуляйполі долати вбрід річку Тікич, після якої пролягав шлях у бік тодішнього Єлисаветграда і далі — на Південь.
— Цей скромний знак долучиться до всіх тих пам’ятників Шевченку, що стоять нині в тридцяти п’яти країнах світу, — зауважив Михайло Наєнко. — А це понад 1400 монументів, що значно більше, ніж усім іншим поетам світу разом узятих. Є монумент йому і в столиці США Вашингтоні. На його відкритті були присутні 4 американські президенти. Шевченко підкорив світ своїм художнім талантом і філософською мудрістю. Ми пишаємося, що малий Тарасик мандрував через наше село; слід завжди пам’ятати про це і розповідати своїм дітям, внукам і правнукам. Робімо все для того, аби пам’ятний знак малому Тарасові постійно нагадував, чиїх батьків ми діти. Слава Шевченкові! Слава Україні!
Ольга Шарига, заступник голови Катеринопільської райдержадміністрації, подякувала Михайлові Наєнку за турботу про духовне обличчя своєї “малої Батьківщини”, за його культурнопросвітницьку діяльність.
На урочистостях йшлося також про потребу розвивати шкільну освіту в селі, в районі, в Україні. В районному центрі Катеринополі функціонує математичноекономічний ліцей, і Гуляйпільську школу варто було б перетворити на гуманітарноприродничу гімназію чи також ліцей. Приміщення тут добротне (15 класних кімнат!), а підвозити на навчання можна учнів з усіх ближніх сіл: Бродецького, Пальчика, Луківки, Шостакови… З цією місцевістю пов’язані імена добре відомих українських гуманітаріїв, дослідників, зокрема, творчості Тараса Шевченка: Василя Доманицького, Сергія Єфремова, Павла Филиповича, Агатангела Кримського та ін. Керівництву району залишилося зробити дуже мало: виявити освітньокультурну волю та добре впорядкувати під’їздні дороги до Гуляйполя.
На відкритті Шевченкового знака працювали журналісти місцевої (районної та обласної) преси, порталу “Живослово”, а присутніми були голова сільської ради Микола Гаркавий, керівник районної агрофірми “Урожай” Микола Вовкотруб (обіцяв облагородити прилеглу до пам’ятного знака територію), багаторічний голова місцевого колгоспу Василь Піщаний, вчителі, жителі села Гуляйполя. Брали участь в урочистостях також Катеринопільська районна бібліотека та Уманський краєзнавчий музей; їм професор Михайло Наєнко подарував свою книгу “Вечірні світанки…”, в якій уперше згадано про подорож малого Тараса через Гуляйполе в Крим. Вони з батьком їхали тією історичною дорогою, що відома фахівцям як великий татарський (інша назва — чорний, караванний) шлях. Він, як знаємо, вів з Криму на північ та на Поділля (у черкаських краях проходив через Канів, Корсунь, Богуслав, Лисянку, Звенигородку, теперішній Катеринопіль, НеберибісГуляйполе) і навпаки — до Криму.
В Україні нині налічується ще три населених пункти з назвою “Гуляйполе”: в Полтавській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Якщо біля них також протікає річка Тікич і через неї можна переїхати волами вбрід, то пам’ятні знаки малому Тарасу варто ставити і там. Геніального Шевченка ніде й ніколи не буде багато.