Заслужена нагорода

Ольга ДМИТРЕНКО,
зберігач фондів Національного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка”, с. Шевченкове на Черкащині

Родич Т. Г. Шевченка по родинній лінії брата Йосипа Микола Павлович Лисенко, розуміючи, що власна щаслива доля родинного затишку оминула Поета, поставив собі за мету зібрати всі матеріали по лінії братів і сестер Тараса і видати книгу. Близько тридцяти років кропіткої дослідницької праці в архівах, до дрібниць виваженої і звіреної інформації про кожну особистість, причетну до родини Кобзаря, дали свій плідрезультат. Книга “Коріння Шевченкового роду” побачила світ у 2012 р. Фактично автор книги підняв історію походження славетного роду, генеалогічне дерево якого нараховує більше 1300 осіб. Це був найдорожчий гостинець до 200літнього ювілею Кобзаря. У цій книзі, як і на схемі, виготовленій Миколою Павловичем, “зібралась” вся родина Тараса, насамперед, з рідної йому Керелівки (Шевченкове), де спочивають його батьки. На їхні могили лягають квіти, грона калини від вдячних відвідувачів. Від них, як барвінкова зелень, розгалузились шляхи родоводу Тараса до Австралії, Франції, Російської Федерації, Німеччини, Канади та інших країн. До найвіддаленіших місць земної кулі летіли, зігріті щедрістю і теплом подружжя Лисенків, конвертиластів’ята, аби донести щирі вітання з землі Кобзаревої та отримати відповідьпідтвердження, засвідчені архівними документами про родинну причетність до постаті Кобзаря.
Після виходу в світ цієї книгидрева Великої родини Тараса, до Миколи Павловича та Галини Федорівни почали надходити запрошення на її презентацію. Багато кому хотілось поспілкуватись з цими людьми, пізнати більше про пошук матеріалів, дослідження і розробку схеми, яка за розмірами — 10х3 м, і не могла вміститись на стіні кімнати. А ще були пропозиції взяти участь у міжнародних конференціях та різних конкурсах: Всеукраїнському пошуковому “У нас одне коріння”; Літературномистецькому імені Володимира Малика; імені Заслуженого учителя України Любові Білозерської; 17 Загальноукраїнського “Українська мова — мова єднання”; “Ділова людина України”; “Книги рекордів України”; Міжнародного проектуконкурсу “Тарас Шевченко єднає народи”; а також участь у 4й Міжнародній конференції пам’яті академіка Костянтина Поповича і Інституту культурної спадщини Академії наук Республіки Молдови. Прийшли й нагороди: вісім перемогдипломів за участь у цих конкурсах отримав автор книги. Нинішній 2018 рік: Міжнародний проектконкурс “Тарас Шевченко єднає народи”, в якому змагалися учасники із 26 країн світу, вкотре підтвердив, що книга Миколи Лисенка є найдостойнішим дарунком нашому Пророку — Шевченку.
У номінації “Мій Шевченко” Миколу Павловича було нагороджено дипломом 1 ст. і медаллю, на якій сам Шевченко до нас, сущих, вкотре промовляє: “Свою Україну любіть…”
Сотні вітань у соціальній мережі на адресу нагородженого, сотні поціновувачів кропіткої праці автора книги. Галина Федорівна, надійний помічник, всерозуміюча дружина, берегиня роду, споглядаючи всі нагороди і подяки, з величезним розумінням потреби небайдужих людей у цій книзі, стиха говорить: “Це все для нашого Шевченка”.
Дуже влучно про нашого Тараса Шевченка висловилась Галина Яблонська, Посол Миру, Президент Міжнародної Ліги “Матері і сестри — молоді України”, Народна артистка України: “Пізнавати Шевченка — все одно, що підніматися на неосяжну високу гору. Що вище піднімаєшся — то більше відкривається безмежність простору. Розширюються горизонти. І захоплює дух, і страшно, і радісно, а до гордої засніженої вершини ще йти та йти…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment