Опубліковано спогади Оникія Богуна

Старшина армії УНР, уродженець Чорнухинського району Полтавщини Оникій Богун став головною постаттю 7-ї книги тому “Реабілітовані історією. Рівненська область”. Її вихід у світ присвячено 100-річчю Української революції 1917—1921 років. Презентацію книги провів “Благодійний Фонд ім. Івана Богуна” в Українському кризовому медіа-центрі Києва.
У заході взяв участь Микола Лисенко — один із лідерів Чорнухинського районного об’єднання товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, очільник “Чорнухинського земляцтва” — громадської організації, що об’єднує земляків Оникія Богуна й опікується відновленням національної пам’яті. “Коли з’явилась маленька інформація про Оникія Богуна, ми створили Фейсбук-групу, яка стала майданчиком з пошуку і систематизації всієї інформації. Так з’ясували його автобіографію. Це була сенсація у середовищі Чорнухинських краєзнавців”, — розповів Микола Лисенко.
У книзі вперше опубліковано текст автобіографії адміністративного старшини військового міністерства Української Народної Республіки (УНР) Оникія Богуна. Свій життєпис створив у таборах інтернованих у 1920-х
роках. Перебував в епіцентрі українського громадського, культурного, політичного життя, працював у Катеринославській і Київській земських виставках, брав участь у Першій світовій війні, в українізації російської армії, першій більшовицько-українській війні, у двох Зимових походах армії УНР. Автобіографія є унікальним історичним джерелом, яке деталізує низку сюжетів української історії початку ХХ століття. Для дослідниці козацької історії, 83-річної Людмили Богун, пошук інформації і увічнення пам’яті про свого діда Оникія стало справою усього життя. Війна та російсько-більшовицька окупація України перервали зв’язок між сім’єю, яка залишилася на Полтавщині, та Оникієм. Залишилися лише спогади від батька Івана, який також воював у Армії УНР, за що і зазнав репресій від російсько-комуністичної влади та був ув’язнений на 10 років у сталінських таборах. За часів радянської влади проводити пошук було практично неможливо, а версії про Оникія Богуна лише вказували, що той з військами Симона Петлюри перейшов кордон та перебував на території Польщі.
Небайдужі краєзнавці Рівненщини утворили Благодійний Фонд ім. Івана Богуна, аби системніше рухати справу з пошуку даних, увічнення пам’яті українських Героїв, репресованих та жертв Голодомору-геноциду. Книга — це результат спільної праці цього фонду на чолі із Людмилою Богун та науково-редакційної групи “Реабілітовані історією. Рівненська область”. Її керівник, доцент кафедри історії Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка Степана Дем’янчука Андрій Жив’юк відзначив, що текст автобіографії залишено практично без змін — зокрема, збережено лексику, правопис, граматичні форми, засвоєні автором наприкінці ХІХ—на початку ХХ ст. на Полтавщині, Слобожанщині та у Києві.
У вступному слові до книги “Життєписи діячів УНР як джерело вивчення української революції” доктор історичних наук, професор кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету, завідувач наукової редакції науково-редакційної групи книги “Реабілітовані історією. Рівненська область” Руслана Давидюк вказує на важкі умови життя та непросту долю вимушеного емігранта — учасника Української революції 1917—1921 рр.: “Уродженець с. Білоусівка Лохвицького повіту Полтавської губернії, учасник двох Зимових походів Оникій Богун у боях з більшовиками був двічі поранений і контужений, у результаті чого на 75% втратив працездатність та слух, але продовжував боротися за визволення України. Адміністративному старшині армії УНР Оникію Богуну вдалося уникнути розстрілу під Базаром і “пробратися” через кордон до Польщі. 24 листопада 1921 р. він потрапив до табору інтернованих у Каліші, перебував там до серпня 1927 р. Мріяв, щоб його діти здобули освіту в українській гімназії, вчилися в Українській господарській академії у Подєбрадах, переймався переїздом до Польщі своєї родини, повсякчас клопотався за це перед владою, хоча це “було нелегко і недешево”.
У листопаді 1929 р. військова медична комісія у Луцьку визнала Оникія  Богуна інвалідом з правом військової ренти по ІV категорії, однак цю ренту він не зміг отримати, позаяк не мав польського громадянства. Він помер 7 вересня 1937 р. в Острозі, і через два дні був похований на православному цвинтарі по вулиці Бельмаж, але могила не збереглася. Проте дослідник і художник-реставратор Державного історико-культурного заповідника м. Острога Микола Бендюк, крає­знавці та історики не полишають спроб знайти місце поховання Оникія Богуна. На сторінках “Острозького краєзнавчого збірника”, де була розміщена стаття про постаті учасників національно-визвольного руху першої половини ХХ століття, Микола Бендюк звернувся до старожилів острожан: “Оникій Богун, колишній петлюрівець і великий патріот, помер і був похований в місті Острозі. Про це є згадка в періодичному журналі “Шлях”, який видавався в Луцьку. На жаль, де сама могила, ми поки що не знаємо. Якщо хтось із старожилів острожан, можливо, щось знає про це, прохання звернутися в редакційну групу”.
“Державницька позиція та боротьба за утвердження національної ідеї в спогадах потомственного козака Оникія Богуна переконливо відображають високі патріотичні та духовні цінності українського козацтва”, — переконаний Гетьман Українського козацтва Микола Пантелюк. Правнук Оникія Богуна В’ячеслав Редько, зазначив, що публікація спогадів Оникія Богуна має не тільки велике історичне, а й значне суспільне значення, оскільки кожен, хто докладе зусиль, має шанс віднайти своє родове коріння, зберегти і передати наступним поколінням пам’ять про предків.
Насамкінець учасники презентації оглянули слайди картин маляра-баталіста Артура Орльонова, серед мистецького доробку якого — портрети знакових постатей визвольних змагань, наприклад, Голови Директорії УНР Симона Петлюри. Додатково, щоб увіковічнити пам’ять Оникія Богуна, українські маляри-баталісти розпочали портретний проект. “Рік тому виникла ідея створити проект — “Історія однієї сім’ї”, уже створили 7 портретів, і на черзі найголовніший портрет Оникія Богуна”, — розповів Артур Орльонов.

За матеріалами Українського кризового медіа-центру підготовлено прес-центром Полтавського ОО ВУТ “Просвіта”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment