Микола Лисенко, Рівненщина і світ

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
м. Ірпінь Київської обл.

Нещодавно в Рівному вийшло друком друге, змінене і доповнене видання книжки “На шляху до Європи. Микола Лисенко і Рівненщина” (редакториупорядники — професор Інституту мистецтв Богдан Столярчук і бібліотекар Рівненської дитячої музичної школи № 1 ім. М. В. Лисенка Світлана Полевик). Видання містить архівні документи, що свідчать про перебування основоположника української класичної музики Миколи Лисенка на Рівненщині. Також схарактеризовано життєвий шлях і подвижницьку діяльність талановитого композитора й організатора українського музичного життя, який був родом із козацької старшини.
1867 року 25річний Микола Лисенко побував у Рівному й деяких інших містах Волині проїздом на навчання у консерваторію Лейпцига. Син митця Остап Лисенко згадував про роботу батька над оперою “Тарас Бульба”. Микола Лисенко розповів про своє перебування у місті Дубно: “То велика річ, коли композиторові вдається побувати в тих місцях, де колись жили чи живуть його герої. Це по собі знаю. Польські картини в опері майже всі навіяні тим, що я бачив і відчував у Дубно”.
У виданні йдеться про численні концерти й імпрези на пошанування композитора впродовж ХХ і на початку ХХІ століття. Цікаво, що 100ліття з дня народження Миколи Лисенка на Волині відзначали під час німецької окупації 1942 року. Знову відродилася діяльність “Просвіти”. Зокрема на Святі Пісні з нагоди ювілею Лисенка виступили просвітянські хори з Рівного і навколишніх сіл — Дерев’яного, Глинок, Шубкова й Обарова.
У червні 1942 року на Волині гастролювала Київська капела бандуристів ім. Т. Шевченка. Газета “Волинь” зазначала про її виступи: “Ех, славні, славні кияни! Ми Вам вдячні за Ваші пісні, за Вашу музику, за оту преславну бандуру, через котру не один “бандуристом став”. Співайте, грайте, звуками линьте всім зневіреним, всім ослабленим, всім безсилим віру, силу, бадьорість і думку розуму! Будьте кобзарями!”
Разом із капелою бандуристів на Волинь прибули кращі артисти Київської опери, серед яких — Рада Лисенко, внучка знаменитого композитора. Газета “Волинь” особливо відзначила виконання пані Радою “ІІ української рапсодії” свого діда, вказавши, що цей “твір своєю технікою та композицією стоїть справді на рівні кращих зразків світової творчости, будучи глибоко національним по духові й по ідеї”.
Виступи українських артистів мали великий успіх. Звичайно, на це не могли не звернути увагу німецькі окупанти. Улас Самчук у книжці “На коні вороному” оповів: “А далі почалися концерти за концертами. Повторено ще один концерт в Рівному, а після капеля переїхала на Луччину. Там нові тріумфи і прийняття. У Жидичеві великий маніфестаційний концерт у лісі, ввечорі, при світлі огнів, з тисячами слухачів, з промовами і “Ще не вмерла Україна”. Це вже нагадувало щось з Коліївщини про Чигирин, Холодний Яр, Мотрин монастир. І, розуміється, що це не було таємницею для гестапо. Його агентура не спала, і вона донесла про це, куди було треба, і коли бандуристи верталися возами до Луцька, вже по дорозі їх перестріли гестапівці і направили їх замість до Луцька до станції Ківерці, а звідтіль без пересади до Києва. Вже в серпні цього самого року капелю бандуристів відправлено товаровими вагонами з Києва до Німеччини, під виглядом концертування, а в дійсності до робочого табору “Ост” в Гамбурзі. Де вони “проконцертували” з лопатами аж до кінця листопада. А коли їх було звільнено, їм було заборонено вертатись в Україну, а дозволено тільки концертувати по таборах “Остарбайтер”.
У книжці “На шляху до Європи. Микола Лисенко і Рівненщина” досить детально розповідається про життя музики Лисенка в Україні. Окремий розділ видання присвячений використанню життєпису і творчості Лисенка в науковій і навчальній роботі дослідників і педагогів Волині.
На День Незалежності України 24 серпня 2014 року в Стокгольмі розпочав роботу Український інститут, який започаткували сестри — всесвітньо відома українська піаністка Наталя ПасічникДжонсон і солістка Варшавської опери Ольга ПасічникПлиска. Понад дві сотні людей прийшли в один із дев’яти королівських театрів Стокгольма Ульріксдас послухати твори Миколи Лисенка, Віктора Косенка, Мирослава Скорика, Якова Степового, Кирила Стеценка, Зенона Дашака, Юлія Мейтуса, Едварда Гріга, Бетховена та інших. Серед запрошених — посли і тимчасово повірені України, США, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії, Литви та Грузії. Благодійний концерт відвідала і принцеса Маргарет, сестра короля Карла ХVІ Густава.
Виконавці — зірки класичної сцени з України та Швеції.
Слухачі концерту були в захваті від української музики. Українськошведський культурологічний проект, підтриманий молодими європейськими зірками, інтегрує українські музичні скарби у світову культуру.
Лисенкові твори склали кістяк аудіоальбому “Сonsolation” (за назвою Етюду Віктора Косенка), який побачив світ на початку 2017 року. Альбом створювали музиканти з України та інших європейських країн, переважно із Швеції. Ініціатива створення аудіоальбому належить Наталі Пасічник, яка вже кілька десятків років проживає в Швеції разом із своєю сім’єю. Її сестра Ольга ПасічникПлиска, яка взяла участь у записі “Сonsolation”, сказала: “Допоки мою країну розстрілюють і розстрілюють у кожному сенсі, на кожному фронті, коли вбивають людей і коли пригнічують мою культуру, називають мене людиною другого сорту, коли вигадують якусь недокультуру, коли говорять, як нам шкода цих українців, бо вони завжди на другому плані, в них філософів таких не було, як у росіян, і так далі, коли я чула усю цю маячню, то вирішила: від сьогодні російського репертуару не співатиму і всюди, де він був замовлений, я пропоную західний репертуар і український. І уявіть собі, у жодному місті мені не сказали, що не погоджуються”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment