Високим змістом сповнене життя

Надія КИБИЧ,
вчитель-методист українознавства Вижницької ЗОШ I—III ст. ім. Ю. Федьковича, м. Вижниця

Продовжувачкою жіночого руху в сучасній Україні є Ростислава Федак. Пані Ростиславу як організатора Міжнародного конкурсу “Мій рідний край” знаю 20 років, бо готую учасників цього незвичайно престижного конкурсу, що об’єднує молоду еліту української нації. Цей конкурс дав поштовх патріотичному гуртуванню нашої молоді, дав повірити в свої сили, дав можливість розкритися молодим талантам попри місце їхнього перебування і матеріальні статки. Щорічно переможці конкурсу “Мій рідний край” приїздять до Львова на підбиття підсумків і по нагороди. Сотні незабутніх вражень переповнюють серця молодих і гордих, бо їхні дослідження надруковано в щорічному збірнику “Мій рідний край”. Молодь і їхні наукові керівники дякують пані Ростиславі і конкурсному журі за можливість побувати в Києві, а пізніше — у Львові, та за належне поціновування їхньої дослідницької праці. Майбутнім науковцям потрібна така підтримка, і вони її мають від Союзу українок України. Пані Ростислава веде цю безоплатну роботу як союзянка, єднаючи Схід і Захід в єдину українську родину.
Народилася ця мудра жінка 1935 року в Болехові в патріотично налаштованій родині Степана та Юлії Телегів, де не згасало тепло рідного дому, де звучало рідне українське слово разом з Франковим духом.
Коли маленькій Ростиславі виповнилося 6 років, розпочалася війна. Німці за один день розбомбили Болехів. Ростислава чудом уціліла, заховавшись у кущах, бо була на вулиці, поки мама пішла у справах до міста.
Землі Західної України спрадавна населяють три українські народності: гуцули, бойки і лемки. Ростислава Федак — бойкиня. А це твердий характер, несхитна воля, лідерство у всіх добрих справах. У Болехівській школі № 1 дівчинка гарно навчалася, бо усвідомлювала, що Україні потрібні розумні люди, свідомі своєї нації. Важко було таким цілеспрямованим особистостям вистояти в часи комуністичного свавілля, коли промосковські дуремани калічили сотні людських доль. Вони вбили її мрію стати лікарем, однак Ростислава здобула вищу освіту у Львівському торговельно-економічному інституті. Розпочалося професійне зростання від товарознавця вищої категорії в Самбірському воєнторзі до викладача етики, психології, торгово-технічних процесів у Самбірському профтехучилищі № 2. Але перед цим була перекваліфікація на право педагогічної праці при Донецькому університеті та курси при Дрогобицькому педінституті. А далі — пані Ростислава викладач-методист, член Всеукраїнської методичної комісії Управління профтехосвіти України (м. Київ).
Із чоловіком Степаном, інженером лісового господарства, виховали двох чудових синів: Богдана (нині головний лікар Харківської обласної лікарні, доктор медичних наук, професор) і Ростислава, який пішов по лінії батька і є нині інженером лісового господарства.
Життєве кредо Ростислави Федак — праця з людьми і для людей; пріоритет віддає дітям і молоді, бо “світ належить молодим”. Мета: праця для сьогодення і майбутнього України.
З жовтня 1989 року пані Ростислава на громадській безоплатній роботі. Та це ще не осінь її життя, бо плодоносне літо пані Ростислави триває і повниться вагомими справами, серед яких і програма Союзу українок України в масштабах держави, а саме:
• обласний конкурс Мілени Рудницької (м. Львів 1996—2004);
• Міжнародний конкурс уч­нівської та студентської молоді “Мій рідний край” (1997—2017);
• програма “Світлиця” на Львівщині;
• програма “Україна на новому шляху” (2004—2013);
• програма “Українська книжка – кожній родині” (2003—2013);
• програма “Святого Миколая: українська книжка кожній українській дитині”, яку провели в 37 сиротинцях 15 областей України (2007—2008).
Ростислава Федак перебуває в Союзі українок України від часів створення (1991 рік, точніше, відновлення роботи українського жіночого руху) та є членом Народного руху України, членом Проводу Самбірської райорганізації НРУ міста Львова. Свого часу очолювала Самбірську райорганізацію Союзу українок (1991—1997). І вже майже 20 років заступник голови Союзу українок України, член проводу СУУ.
З 1991 року — член Управи товариства “Бойківщина” у Самборі, член оргкомітету “Бойківських фестин”, І та ІІ Світового конгресу бойків (м. Турка).
Пані Ростислава є організатором юнацької організації Союзу українок України “Галичанка”.
З 1991 року ця невтомна жінка є членом Всеукраїнської координаційної ради СУУ (м. Київ).
І це не повний перелік громадських справ пані Ростислави. І досі, попри поважний вік, вона співпрацює з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту, з Національною радою жінок України, обласним управлінням освіти України, ЗМІ, видавництвами “Каменяр”, “Веселка”, “Либідь”, “Смолоскип”, зі школами, ВНЗ, громадськими організаціями Німеччини, Великої Британії, Польщі, СФУЖО.
Музей історії українського жіночого руху, який пані Ростислава створила у Львові, не останнє з її творінь. А це все потребує енергії, здоров’я, пошуків фінансування.
Це те, чим живе Берегиня жіночого руху в Україні. На таких феноменальних постатях і тримається наша країна.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment