Добросусідство в дії, або Що робили просвітяни на теренах Польщі

Ольга БОЙЧУК,
прес-секретар “Просвіти” Прикарпаття
Щойно закінчилася поїздка делегації з Івано-Франківська на прикордонні території Польщі з метою впорядкування українських кладовищ та історичних пам’яток. Акцію зініціював міський голова Руслан Марцінків у рамках програми “Франківськ — місто героїв”. У складі делегації були троє представників “Просвіти”: Михайло Січка,  Ольга Бойчук  та Михайло Колковський. Попри шалений темп життя молодь зуміла виділити трохи часу на волонтерську громадську активність та віддати шану предкам, які залишилися по той бік кордону та людської пам’яті.

Праця, що мотивує
Цю ініціативу міського голови Івано-Франківська вже вдруге реалізувала міська рада і цьогоріч табір для групи молоді організовано у гміні Ульхувек Республіки Польща в рамках Днів Добросусідства — 2018.
З 22 до 28 серпня 2018 року група волонтерів впорядковувала територію двох давніх українських кладовищ у селах Корчмін та Ліски, старовинну Українську Греко-Католицьку Церкву в с. Корчмін та територію навколо неї, облагородили могили священика УГКЦ о. М. Ріпецького та його дружини Євгенії в с. Ліски, місце захоронення 86 українців, розстріляних 23 березня 1944 року Армією Крайовою в с. Ліски та ін.
Під час впорядкування найдавнішої в регіоні церкви Вознесіння Господнього УГКЦ, спорудженої 1510 року, та кладовища, що неподалік, знайшли могилу Михайла Бродюка — стрільця Української Галицької Армії, який загинув 1919 року. На могилі висадили квіти та запалили синьо-жовті свічки.
Українське кладовище в селі Ліски гміни Долгобичув Грубешівського повіту виявилося не надто занедбаним. Там порядкує пан Богдан Лисейко — українець, який у малолітньому віці чудом вцілів, великими снігами 23 березня 1944 року втік під час знищення українців у с. Ліски Армією Крайовою. Того дня вбили 86 українців — мешканців цього села.
Найбільш відповідальною була робота над відновленням сплюндрованого польськими шовіністами пам’ятника та могили 37 вояків УПА, які загинули в березні 1946 року в бою з підрозділами НКВС, відпустового місця — джерела та каплички в урочищі Білосток гміни Долгобичув Грубешівського повіту.
27 серпня там відправили панахиду за полеглими молодими вояками і відлетіли спогади з піснею “Чуєш, брате мій”.
Парох греко-католицької церк­ви у Любліні о. Стефан Батрух, який доклав чимало зусиль для організації акції, щиро радів благородній справі прикарпатської молоді та висловив щиру вдячність за громадянську позицію та розуміння важливості такої справи.

Дипломатія, що об’єднує
Молоді просвітяни окрім передбачених робіт з впорядкування об’єктів, займалися активною спортивно-культурною та дипломатичною роботою.
До організації таборування долучився місцевий війт Лукаш Клебек, який запропонував провести змагання з футболу, залучив місцевих до занять йогою та всіляко демонстрував доброзичливі наміри місцевої влади до української делегації. Зокрема особисто представляв українську молодь громаді гміни на святі “Обжинок”, парафіянам під час богослужіння з нагоди Храму церкви та під час урочистостей 28 серпня. Цього дня на території розділеного державними кордонами польського села Корчмин та українського Стаївка традиційно відбулися Європейські Дні Добросусідства. В рамках святкування було урочисто відкрито кордон і учасники Європейських Днів Добросусідства з польської та української сторони зустрілися. У своєму виступі війт Лукаш Квебек наголосив: “Попри кордон та історичне минуле, штучні маніпуляції фактами і політичні авантюри, українці й поляки є дружніми народами. Я радий співпраці, радий зустрічі з делегацією молоді з України і вдячний їм за ту справу, яку вони зробили. Слава Україні!”
Активно спілкувалися з війтом наші керівники: Михайло Січка як заступник голови “Просвіти” та Сергій Сивачук як голова осередку Національного Корпусу.
Михайло Січка до того ж неформально спілкувався з представниками влади гміни, які, сподіваємося, у майбутньому втіляться у культурному обміні.
“Заплановано культурну поїздку на терени гміни Ульхувек для того, щоб на українських етнічних землях знову звучала українська пісня. Там ще й досі проживають деякі родини українців і, напевне, вони втішаться, коли відчують дотичність до себе з українського боку. Окрім того варто відвідувати місця, де спочивають герої, які боролися за вільну Україну!”
Просвітяни залишили по собі на теренах Польщі добрі справи, молитви і дух українства. Це абсолютно новий досвід і мотивація на результат. Але насамперед — це обов’язок: перед українцями, яким забороняли такими бути, перед землею, за яку полягли і якої багатьох позбавили, та перед собою, щоб зберегти дотичність до минулого.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment