Третє відкриття Юрія Горліса-Горського

Петро ШКРАБ’ЮК,
письменник, доктор історичних наук,Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, м. Львів
Серед численних цьогорічних культурно-мистецьких подій і пам’ятних дат майже непоміченим лишилося 120-річчя від дня народження легендарного письменника-документаліста Юрія Горліса-Горського. Щоправда, Олесь Гончар у своїх небуденних “Щоденниках” (т. 2, с. 325) зазначив, що “найкращий спосіб відзначити ювілей автора, якого шануєш, — це візьми і перечитай щось із його творів”.
Львівське видавництво “Левада” (головний редактор Богдан Горбовий) не тільки прочитало, а й видало окремою книжечкою поезію Горліса-Горського, а мені випала нагода написати вступне слово, яке — дещо доповнивши — і пропоную читачам “Слова Просвіти”. Бо відсвіжити пам’ять про непересічну людину та осягнути ще одну грань її творчості — завжди цікаво й повчально.

Справжнє письменство — це завжди відкриття. Насамперед — відкриття автора, а відтак і його творчості.
Таким відкриттям для мене був вихід 1994 року у видавництві “Червона калина” (м. Львів) роману Юрія ГорлісаГорського “Холодний Яр”, який висвітлив ще одну героїчну сторінку нашої визвольної боротьби, причому боротьби на козацькогайдамацькій Черкащині, і вже після того, як в Україні утверджувалась нова окупаційна влада…
Юрій ГорлісГорський — учасник цього звитяжного двобою. Він народився у благословенній Полтаві (“видно шляхи полтавськії і славну Полтаву”) — і народився, що вельми знаменно, 14 січня 1898 року. Себто в час Різдвяних свят. У Полтаві закінчив гімназію. Відтак як доброволець вступив до Кавказької дивізії. У Новочеркаську закінчив козачу військову школу, здобув ранг хорунжого. А 1917 року він, уже поручник, служить в українському війську. Командував кінними сотнями в різних полках, брав участь у Зимовому поході 1920 року, опісля бився з більшовиками у повстанчій бригаді Холодного Яру.
Саме перебування серед звитяжців Холодного Яру дало йому неоціненний матеріал для роману, що його він написав і видав у Львові, двома частинами, впродовж 1935—1937 років. Опісля ГорлісГорський опублікував низку інших книг. Але “Холодний Яр” визнаний його головним твором, що зразу ж утвердив його авторитет як блискучого прозаїкадокументаліста.
Водночас мало хто знав, що ГорлісГорський писав також вірші. І 1937 року вони вийшли у тому ж таки Львові під назвою “Тюремні поезії”. І це було для мене друге відкриття.

х х х
Свою поезію автор назвав тюремною не випадково. Бо якщо його проза зображує назагал зовнішні події та різні колізії, пов’язані з ними, то поезія відображає його духовний стан, його переживання і розмисли у роки ув’язнення. Адже після героїчного зудару з більшовиками він був двічі заарештований (1923, 1924) і двічі засуджений до розстрілу, який, однак, замінили ув’язненням та засланням. Сукупно ГорлісГорський провів за ґратами вісім літ, симулюючи (як пізніше Сосюра чи Тодось Осмачка) божевілля…
Далі його невільницький шлях проліг через рідну Полтаву, де він 1929 року написав найбільше — п’ять віршів (усього їх у збірці дев’ять), зазначаючи під датою: “в’язниця”, потім — “псіхлічниця” і “тюремна лікарня”. Наступним роком датовані вірші, створені у Херсоні (“в’язниця і старій фортеці”) та Києві (“Лукіянівська в’язниця”). І нарешті — “Катеринодар на Кубані”, вірш “Весна на волі”, 1931 рік.
До цих своїх поетичних творінь ГорлісГорський, як видно з його передмови, ставиться доволі скептично, — і все ж це поезія, уривчаста, емоційна, непокірна, яка багато в чому нагадує прозу Миколи Хвильового — так само уривчасту, а навіть дещо розхристану, а проте невідпорно чарівливу та сердечну. Але читач, сподіваюсь, сам прочитає та належно оцінить поетичну творчість автора “Холодного Яру” як органічне доповнення до його прози та його життя.

х х х
Моїм третім відкриттям була зустріч із дочкою Юрія ГорлісаГорського Ларисою ЯнгЛісовською, яка, поперше, обдарувала мене книжками свого легендарного батька. Це “Отаман Хмара. З таємниць Ґ.П.У.”, спогади (“У ворожому таборі”, “В казематах ҐПУ”), “Ave Diktator!” — а також своїми споминами “Козак із зірок”, що їх вона написала поанглійськи, а на українську мову переклали Богдан Горбовий (він і познайомив мене з пані Ларисою) та Христина Забуранна.
Це теж унікальна книжка з елементами фентезі. “Передові цивілізації космосу зібралися на міжпланетну раду, щоб допомогти світові та Україні вибрати правильний шлях розвитку. Вони посилають волонтерів, які перетворюються на землян, як її батько Юрій, і зсередини намагаються поліпшити життя людей на землі. “Козак із зірок” (як зазначено в анотації) — це спроба авторки поєднати космічне життя і життя на Землі, як єдине ціле”.
Пані Лариса розповіла про трьох жінок, які залишили тривкий слід у житті й творчості батька. Першою була Галя, котра, щоб урятувати коханого, згодилась на співпрацю з чекістами — і загинула від руки Юрія, який до останніх днів носив у серці рану, про що свідчить і вірш “Гей!” Він присвячений “медичціпрактикантці Л. Н.” Це була друга дівчина, яка закохалася у в’язня Юрія і в квітні 1932 року допомогла йому втекти з Херсонської психлікарні…
Третьою була Галина Талащук, яку Юрій уперше побачив восьмирічною у Рівному, куди прибув із Херсона. А через дванадцять літ, уже у Львові, одружився з нею. 25 вересня 1946го в Новому Ульмі (Німеччина) народилася Лариса. Щасливий батько поїхав побачити її. А через день, 27 вересня, зник без сліду… Вочевидь, його схопив і замордував СМЕРШ, який під виглядом репатріаційних комісій нишпорив тоді по всій Європі.
Сама ж Лариса пізніше переїхала з мамою до США, закінчила Каліфорнійський університет Берклі, де отримала ступінь бакалавра з англійської літератури та психології. Одружилася… А 1994го вперше приїхала на Батьківщину батька. І відтоді часто буває у Львові.
Через кілька років пані Лариса захворіла на онкологічну недугу. Донька Ляля жертовно віддала їй половину своєї печінки. А лікарукраїнець Юрій Геник зробив у ЛосАнджелесі складну операцію (тривала чотирнадцять годин!) — і безнадійна, здавалось би, хвора видужала. Та продовжує подорожувати світом, відкривати його красу і таємниці.
А головне — досліджує та популяризує творчість свого геніального батька. Зокрема підготувала до друку (з допомогою Богдана Горбового — координатора проекту “Збережемо літературну спадщину Юрія ГорлісаГорського”) і видала цю збірку — “Тюремні поезії”, причому у формі білінгвізму. Себто, паралельно з українським, подала кожен вірш і весь текст у перекладі англійською мовою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment