Унікальний музей славетного Кошиця

Петро ШУЛЬГА,
журналіст, письменник
Повернувшись із Всеукраїнського фестивалю “Українська пісня єднає нас”, Академічний хор “Просвіта” відвідав Київську спеціалізовану школу № 296 Дарницького району для виступу в Музеї Олександра Кошиця з нагоди 143-ї річниці з дня народження талановитого диригента, композитора, фольклориста. Відірвавшись від своєї Батьківщини географічно, Кошиць ніколи не втрачав з Україною єдності духовної.

Довідавшись про єдиний в Україні музей славетного Маестро, що при школі, колектив хору з радістю сприйняв цю вість-ластівку, як добре диво. І ось ми переступаємо поріг школи. Хористи-аматори щиро пораділи цій прекрасній новині, бо добре знали, хто такий Олександер Кошиць, читали його “Спогади”, упорядковані Михайлом Головащенком (Вид-во “Рада”, 1995). У нашому репертуарі чудові українські пісні в обробці цього талановитого майстра “Ой на горі та женці жнуть”, “Тебе в піснях славимо”, інші твори.
На зустріч завітали телевізійники 5-го каналу, а також старший науковий працівник відділу освітніх технологій НДІ українознавства Світлана Бойко, журналістка Тетяна Ковтун, редактор програми “Особливий погляд” Тетяна Білик та представники інших зацікавлених організацій. Директор школи пані Вікторія Титаренко додавала ваги цій події, що відбулася саме 12 вересня, у день народження Олександра Кошиця.
Про унікальний Музей, його заснування розповіла завідувачка Світлана Літвинова. Вона ознайомила гостей з основними віхами життя і творчості Кошиця. У Музеї зібрано понад тисячу експонатів. Це різноманітні документи, листи, архівні матеріали, копії архівів Маестро з м. Вінніпег (Канада), київські раритети, перше видання “Спогадів” Кошиця, його Щоденник з піснею “Через світ”, а також “Спогади” 1947, 1948 років, фотознімки Кошиця після концерту 1922 р. у Мехіко, фотографії його братів Федора, Костянтина, Іллі, ксерокопії різних документів майстра пісенного мистецтва. Тут — різноманітні книжки, журнали. Вітрини горизонтальні та стінні (вертикальні) з висловлюваннями видатних діячів минулого й сьогодення, портрет і бюст Маестро, а також на вході у музейне приміщення — картина І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Через коридор школи — “Українська світлиця Кошиця”, де зберігаються артефакти, вироби з дерева, фарфору, вази, речі домашнього вжитку.
Хор “Просвіта” виконав кілька творів Кошиця та про Україну. Тут же, у Музеї, зав’язалася гостра дискусія про те, щоб ім’я Кошиця присвоїти школі, де існує такий Музей, адже приміщення розташовується на вулиці Олександра Кошиця і сам Бог велів так вчинити.
Представники державних установ і ми, хористи, готові допомагати у вирішенні проблемних питань у цьому навчальному закладі. Також потрібна допомога Дарницької райдержадміністрації, Київської мерії та Департаменту культури м. Києва. Кияни нічого не знають про такий Музей, а педагогічний колектив не може самотужки вирішити проблем, що виникають. Напевно, і колективу школи варто було б активніше виявляти активну позицію щодо присвоєння школі імені нашого славетного хорового диригента й композитора, який прославив Україну на обширах країн Європи та Америки. Отож школа потребує допомоги, і районної, і міської влади.
Належало б завершити цю розповідь поетичною строфою Володимира Самійленка “Україні”, яка вельми імпонувала Олександрові Кошицю:
Прийми ж мої пісні — як дар малий
Великої і вірної любови!
Що може дати мій талан слабий
В скарбницю любої твоєї мови.
Він певно дасть, і знай, що в час страшний
Твій син тобі не пожаліє крови,
І що не спинить страх усіх погроз
Моїх пісень, моїх за тебе сліз.
На завершення творчої зустрічі хор “Просвіта” виконав “Многії літа” Артемія Веделя.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment