Запорука успішної держави — мислення

Василь ЛИЗАНЧУК,
доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету ім. І. Франка
У кожного з Вас, шановний читачу, свої відчуття, пов’язані з початком нового навчального року. У мене двоїсте враження від цифр 2018—2019 навчальний рік. Позитивне, бо тішуся, що знову зустрінуся з цікавими, допитливими, неординарними студентами, які прагнуть здобувати нові знання. Будемо разом інтелектуально збагачуватися. Дякую за це Богові. Бажаю кожному з Вас доброго здоров’я, плідних науково-педагогічних здобутків заради утвердження соборної, демократичної, правової, багатої української України.

І водночас неспокійно мені на душі, бо цього навчального року, тобто 2019-го — відбудуться вибори Президента України і депутатів Верховної Ради. Наростає тривога, адже зовнішні та внутрішні вороги відновленої української незалежності у глибокому аморальному порозумінні і взаємній підтримці агресивно ополчилися проти України, витонченими підступними методами потужно сіють у суспільстві зневіру, апатію, безвихідь щодо природної потреби розвивати незалежну Державу і всіма силами захищати її від російських загарбників та інших близьких і далеких агресорів. Тому в такій надзвичайно складній суспільно-політичній ситуації дуже важливо, щоб кожен свідомий громадянин України, попри нинішні матеріальні нестатки і соціальні труднощі, спричинені олігархами-чужинцями, створював, плекав у своєму серці духовно-психологічну потребу осмислювати все, що відбувається нині в історичному контексті, відкидати позолочену брехню, якою заполонили інформаційно-гуманітарний простір такі “видатні діячі”, як Медведчук, Новінський, Добкін, Мураєв, Рабінович, Влащенко та сотні інших одвертих і перевтілених в овечок хижих вовків.
Отже, кожному потрібно не потонути в улесливій, медоточивій олжі, а глибоко розуміти сутність, мету кожної інформації, кожного виступу політиків, кожного інтерв’ю, ток-шоу, тобто виважено, на українських національних засадах, мислити, думати, щоб знову не потрапити у московську неволю. Згадаймо імператив: “Думаю, отже, живу” (Декарт). Але цього замало. Невідкладно вчімося правильно думати, адже “правильно думати – це морально-етична норма” (Паскаль).
Для українців у нинішніх умовах російсько-української гібридної війни “правильне думання” — це українськоцентричне мислення, це — українськоцентрична позиція, це — українськоцентричні вчинки, активні моральні дії насамперед задля захисту, розвитку й утвердження української України в органічній єдності з дбайливістю і відповідальністю за свою родину, особисте духовно-матеріальне, національне самоствердження.
Всім своїм єством почуймо, зрозуміймо Тараса Шевченка: “Нема на світі України, // Немає другого Дніпра…” “В своїй хаті своя й правда, // І сила, і воля…” “І чужому научайтесь, // Й свого не цурайтесь”. Кожного з нас просить Іван Франко добре вчитися, сумлінно працювати, “щоб ґаздою, не слугою перед світом стати”.
В Україні, на жаль, ще багато аморальних носіїв “грязі Москви”. Розпізнаваймо їх, очищаймося від маніпулятивної грязі, не впускаймо цю отруту до серця і розуму, відкидаймо разом з носіями у безодню небуття, щоби не перетворитися на московських “подножок”. Адже російські та промосковські ідеологи і політики, які заполонили теле- і радіоефір України, прагнуть духовно покалічити, підкорити українців, перетворити їх на блудників. Тому думаймо, аналізуймо, бо “запорука успішної держави — мислення” (Андрій Содомора) — українськоцентричне мислення на загальнолюдських засадах.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment