До смерті стояли

Тетяна Майданович,
письменниця
На Стіні Пам’яті біля Михайлівського собору в Києві під трагічною датою — 29 серпня 2014 року, серед загиблих бійцівдобровольців батальйону МВС “Миротворець” є фото молодшого лейтенанта Романа Набєгова (11.11.1986—29.08.2014), родом із міста Херсон. Добровольці загинули в нерівному бою з російськими військами, у так званому “Іловайському коридорі”. Указом Президента України №109/2015 від 26 лютого 2015 року Роман Набєгов нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

У видавництві “Криниця” побачило світ друге видання, доповнене, книги Роман Набєгов. “Ни шагу назад. Ні кроку назад”, українською і російською мовами. Упорядник — мати Романа, Світлана Василівна Набєгова. Вміщено вірші, прозові твори і роздуми Романа, а також спогади про нього добровольців батальйону “Миротворець”, які разом виходили з боєм із оточення. Тут є фото мирних днів і часу АТО. 27 грудня 2017 року оголошено, що загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів № 50 у місті Херсон, де вчився Роман Набєгов, присвоєно його ім’я. Отже, пам’ять про героя Жива!
Хай прозвучать зараз світлі думки і переконання самого Романа — у його віршах, щоб він своїм сильним духом, своєю любов’ю і надіями був разом із нами. Він був свідомим Воїном Світла. І продовжує боротьбу своїм нескореним духом — за волю України, за гідне життя народу, за достойне майбутнє нашого народу і всього людства. У “Щоденнику” Роман записав: “Україна не просто назва держави, не просто набір звуків чи навіть слово. Україна — це моє життя”.
Люби Україну
Люби Україну,
Як матір, єдину.
Люби у мить щастя,
Люби у напастях.
Як сонячне світло,
Як тепленьке літо,
Люби всі тополі
І яр в злотім полі.
Люби свіжі дощі,
Та пам’ятай площі,
Де наші герої
Від злоби чужої
До смерті стояли,
Свій край захищали.
24 вересня 2009 року

Представляємо два вірші в перекладах з російської — дуже позитивні, актуальні тексти — передбачення майбутнього. — Редактор та перекладач деяких творів другого видання книги Р. Набєгова “Ни шагу назад” Тетяна Майданович, письменниця, лауреат премії імені Дмитра Луценка, відповідальний секретар комісії з військовопатріотичної літератури Національної спілки письменників України.

Не плачте над могилами
Не плачте над могилами
Коханих, рідних, ближніх,
Над плотями застиглими —
В поклонах Богу звичних.

Вже душі віщі стомлені
Стоять при Вході Раю,
А сльози ваші зболені
На землю їх вертають.

Не плачте над могилами —
В них порожньо навік.
Скорбота зве всесилами:
“Живий! Жива! Живі!”
12.06.2008.

Передбачення
Останній герой відкриває вершини,
Пекельним вогнем наш світанок заллють.
Під кулі зрадники виставлять спини,
А ярий народ правди виявить суть.
Ось і настане той вік довгожданий,
Все, як раніше, ми в ньому знайдем.
Кров’ю земні заливатимуть рани,
Душі від тіл відійдуть під вогнем.
Ради країни і щастя чужого
Ті, хто життя без вагань поскладав,
Ради Вітчизни і віку нового
Ворога стиснуть, міцніше, ніж сталь.
І суд справедливий із Небом подружить,
Нарешті всю нечисть засудять на смерть.
Не буде нам жити ні тісно, ні душно,
І помста гірка буде нам так, як мед.
Знов посвітліють поля України,
Світло крізь хмари пошле до нас Бог.
І люди всі будуть об’єднані, вільні,
Лиш в книги внесуть ціни всіх перемог.