Костянтин ЛЯМЦЕВ,
старійшина Запорозького патріотичного козацтва “Запорозька Січ”, член обласного правління ЗООВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, м. Запоріжжя
Нації утворюються переважно за двома принципами — етнічним і політичним як громадянство. В Україні наявні обидва принципи, але домінуючий — етнічний.
У своєму розвитку людство пройшло низку форм об’єднання в етнiчнi спiльноти: рiд, плем’я, народнiсть, нацiя. На кожному з цих етапiв мова забезпечувала цiлiснiсть спiльноти, була засобом передавання набутого досвiду в пiзнаннi свiту, ставала одним iз основних об’єднувальних чинників при твореннi спiльноти вищого рiвня.
Доля кожного етносу (народу) органiчно переплетена з долею його мови. Iсторiя засвiдчує численнi приклади того, що зі зникненням мови зникає й етнос. Мова — органiчний атрибут народу, без мови нема народу.
Мова забезпечує єднiсть етносу, розчленованого державними кордонами, роздiленого простором, розмежованого соцiальними, полiтичними, релiгiйними чинниками. Для єдностi народу значення мови — зразу за значимiстю кровi. Мова забезпечує нормальне функцiонування нацiонального органiзму в усiх його виявах — полiтичному, економiчному, культурному та iн. Мова — головна ознака нацiї, її інформаційний код. Мова у політичному сенсі є інтегруючим чинником нації, запорукою єдності суспільства, міцності державного організму.
Якщо в етносу немає своєї мови, він не має достатніх підстав називатися окремим народом, а тим паче нацією, отже, немає підстав для претензій на самостійну державу. Ще 2000 року Джеймс Мейс застерігав нас: “Це сувора діалектика — щоб піти далі, треба знати, звідки йти. Щоб стати європейцем, треба стати українцем. Щоб стати громадянином світу, треба стати українцем і європейцем. І цей шлях самоідентифікації треба пройти. І починати сьогодні і тепер, бо завтра буде пізно”.
На шляху до своєї державності Україна зазнала значних утисків через заборону мови з боку Росії, Польщі, Румунії, Австро-Угорщини. Дослідники нараховують 58 таких заборон, починаючи з 1627 року і закінчуючи 1990 роком, коли Верховна Рада СРСР ухвалила Закон про мови народів СРСР, де російській мові надано статус офіційної.
Існування української мови несло загрозу єдності імперій. Російська та радянські імперії вперто, протягом століть, проводили русифікацію українського народу, накладали заборони на українську мову. Нищення мови та руйнування української спільноти проводилось і через асиміляцію українського населення та масове переселення росіян на українські землі.
1734 рік — у таємній інструкції імператриця Анна Іванівна правителеві України князю
О. Шаховському наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, “а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами”.
Інший метод русифікації України, який використовувала радянська влада, — це заохочення переселення в Україну російських фахівців, а українських — в Росію (“плідний обмін фахівцями” між республіками).
Русифікація УРСР виражалася також у збільшенні відсоткової кількості росіян у населенні: з 9,23 % 1926 року до 22,07 % 1989-го.
Згідно з переписом 2001 року, 85,2 % етнічних українців назвали рідною українську мову, а 14,8 % українців вважали рідною російську, абсолютна більшість яких була зосереджена на сході та півдні. Саме в цих областях колишня радянська пропаганда досягла найбільшого успіху, впровадивши в ментальність значної частини місцевих українців сприйняття російського народу як братнього, а співвітчизників західних областей як ворожих бандерівців.
За даними дослідження Центру Разумкова, 2016 року освіту українською мовою отримували 90,8% школярів. Дослідники визначили відсоток використання мови у містах України. Так, українською мовою більше говорять у Луцьку — 97%, менше в Запоріжжі — тільки 3%. Донецьк, Луганськ і Крим не потрапили в дослідження через окупацію.
Вивчали також і ситуацію серед кав’ярень і ресторанів. Тільки 58% подібних закладів мають вивіску українською мовою, 63% надають меню державною мовою і тільки в 53% кав’ярень і ресторанів з клієнтами спілкуються українською.
Головною причиною таких показників автори дослідження вважають так званий мовний закон Ка-Ка.
Стримуючим чинником впровадження державної мови є також реклама, де вибір мови визначає замовник і нерідко не на користь державної. Ще один потужний стримуючий чинник — сфера обслуговування.
Незадовільний стан і з українськомовною пресою.
Отже, українська мова потребує рішучого захисту з боку держави. Ухвалений Закон України “Про освіту” встановлює: мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.
Освіта має стати основним джерелом вивчення державної мови, історії України, звичаїв народу, виховання любові до рідного краю, патріотизму, сучасних модернових знань.
Із 1 вересня 2018 року для початкової освіти почалося навчання учнів за програмами 12-річної повної загальної середньої освіти.
Нині у Запоріжжі функціонують 72 українськомовні школи, 36 російськомовних шкіл, 8 шкіл із кількома мовами викладання. 2016 року під тиском Запорізької “Просвіти” ім. Тараса Шевченка було ухвалено “Програму розвитку і функціонування української мови у Запорізькій області на 2016—2020 роки”. Аналогічну програму ухвалили і в Запоріжжі. За період її реалізації на 8,4% збільшився контингент учнів, які навчаються державною мовою. У 2017/2018 навчальному році 39022 учні навчалися українською мовою (61,3% від загальної кількості учнів); 24 767 учнів — російською мовою та мали змогу вивчати державну мову як предмет (38,9%); 4247 учнів (6,9%) навчалися у школах із кількома мовами викладання. Більше половини російськомовних шкіл із 1 вересня 2018 року започаткували перші класи українськомовними, але є й такі, які не започаткували жодного українськомовного класу. Директори цих шкіл посилаються на побажання російськомовних батьків, серед яких чимало манкуртів (зросійщених українців, вірмен, циган та ін.), які не мають жодного стосунку до російської національної меншини. Отже, фактично чиниться мовчазний опір впровадженню державної мови у освітніх закладах.
У проекті Закону України №5670-д від 09.06.2017р. “Про державну мову” передбачено усунення існуючих прогалин у законодавстві про державну мову, Дай Боже, щоб закон був ухвалений до 150-ліття Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка (8 грудня 2918 року). Але й тут держава може зіткнутись зі спротивом його впровадження в суспільні відносини, бо в Україні ще не сформувався чіткий механізм впровадження Законів України (зокрема і Конституції України), контролю їх виконання та покарання за невиконання законодавства.
Нині актуальним гаслом України має стати: армія, мова, церква, законність!
Українська мова — символ української державності, так вважають 70% наших громадян. Так вважали й ті, хто нашу мову століттями знищував. Згідно зі статтею 20 Конституції України, Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України. Дивно, але Державна Мова України як основний державотворчий чинник не увійшла до символів держави, хоча вона має право посідати перше місце серед Державних символів України. Українська мова відіграє основну консолідуючу роль у державі та є чинником національної безпеки України.
Не буде української мови — не буде України як держави.
Отже, фактично державними символами України є Державна Мова України, Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
