Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ
“Команда” видавництва “Ярославів Вал”, як і щороку, десантувалася на Форум видавців, котрий (що за фанаберія?!) тепер уже самопонайменувався як “Book Forum”. Криком кричучи про бажання дерусифікуватися, криком кричимо про бажання англізуватися. Мовлялечки: бачте, а ми — теж Європа!
Але це — до слова про те, що природно викликає іронію.
Загалом Форум — це таки помітна й резонансна подія, без якої просто не уявити літературного життя в Україні. Оскільки це робить не Держтелерадіо (котре щоразу демонструє свою імпотентність в організації книжкових виставок), Форум усе ще — навіть порівняно з масштабним і велелюдним Книжковим Арсеналом — лишається тим заходом, на який їдуть із різних куточків України.
Звичайно, стало дуже проблематичним для багатьох видавництв дозволити собі побувати на Форумі — витрати на поїздку і транспортування книжок, проживання в готелі та ще й чимала плата за участь у Форумі, за підрахунками деяких видавців, можуть значно переважити суму від продажу своєї книгопродукції. Добрий десяток видаців аргументували мені свою непоїздку цифрами, котрі прогнозували, що вони залишаться в глибокому “мінусі”. Це легко вирахувати, бо, з одного боку, знижується загальна купівельна спроможність наших людей (це ж факт — ми найбідніша країна Європи!), з другого, стало, на жаль, не престижним мати домашні бібліотеки, а з третього — дуже “кусається” ціна вхідного квитка на Форум — 50 гривень.
Ось такі наші реалії.
“Ярославів Вал” належить до тих, хто поки що може дозволити собі поїздку на Форум. Ми розраховували на успіх книжок Дмитра Павличка, Юрія Щербака, Люботі Голоти, а також мемуарних видань автора цих рядків “Протирання дзеркала” й “Тіні в дзеркалі”. І — не помилилися. Біля стенда “Ярославового Валу” було майже стовпотворіння, коли там щоденно відбувалися автографсесії Дмитра Павличка. Купували всі чотири томи його “Спогадів”, а також поетичну збірку “Омела”. Ми шкодували, що взяли до Львова меншу їх кількість, аніж вимагалося.
Не вистачило Щербакових “Зброї судного дня” й “України в епіцентрі світового шторму”. І роман Щербака, і книжка його геополітики викликають незмінну зацікавленість на різних виставках і в різних аудиторіях. Швидко було продано й вибрану прозу Ю. Щербака “Повернення блудного сина”.
Не помилилися ми й у своїх прогнозах з приводу книжок “Там, де ніколи” Любові Голоти, “Материк” Павла Мовчана, “Вірші з осені” й “Дебора” Світлани Короненко, а також резонансного роману Катерини Мотрич “Трьохсотлітня Голгофа. Фавор”. І окрема тема — фундаментальна двотомова праця Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби”, що беззаперечно стала поважним, етапним явищем нашого літературознавства. Я переконаний, що експерти Форуму, які визначали найпомітніші для спеціального відзначення книжки, або не відзначаються належною компетентністю, або ж просто злукавили, зігнорувавши Гориневу працю. Іншого пояснення того я не знаходжу.
Я мав презентацію “Протирання дзеркала” і “Тіней в дзеркалі” саме в Дзеркальній залі університету імені Івана Франка, де зустрівся зі своїми колегами Миколою Ільницьким і Тарасом Салигою, чию думку про літературу високо ціную і дорожу їхньою оцінкою моєї мемуарної прози. До речі, університет запланував мою презентацію навіть поза програмою Форуму. Так, як це трохи раніше робила Львівська Політехніка з ініціативи Ірини Фаріон, яка має свою популярну акцію “Від книги до мети”. Вже після презентації там, в університеті, було закуплено чимало моїх книжок.
Форум — це й нагода побачитися чи не з усіма тими, хто тебе цікавить у літературі й без літератури. Я мав приємність спілкуватися з Ніною Бічуєю, Богданом Кушніром, Петром Кралюком, Василем Теремком, Миколою Мартинюком, Надією Гуменюк, Володимиром Лисом. І, звичайно ж, повертаєшся з Форуму, прискарбившись на нові книжки. Зпоміж усього, що придбав там, назву передовсім “AVE” — резонансне видання до 100річчя Українського гетьманату Павла Скоропадського, котре підготувала “команда” редакції газети “День” під керівництвом Лариси Івшиної.
