Пам’яті Яреми Гояна

Відходить покоління,
народжене війною.
Обвуглене. Обпечене.
Покрите сивиною.
Воно шинелі батьківські
тоді на себе міряло.
Долало всякі опори.
І в світле й добре вірило.
Лишилося романтиком.
І мрійником запеклим.
Змінилася довколишність.
Нове з’явилось пекло.
А хлопці, як звичайно,
своїм затятим настроєм
у просторі не губляться.
І повносило здрастують.
Ламало їх вітрищами.
Згинало геть додолу.
Були у долях тріщини.
І гіркота від болю.
Лишилися змужнілими.
Романтиками мрійними.
Трудівниками вмілими.
І друзями надійними.
Відходить покоління,
народжене війною.
Обвуглене. Обпечене.
Пошарпане судьбою.
Та в душах з Україною.
З її промінням сонячним.
Із почуттям синівським
і  т а м  її боронячи…

Василь КЛІЧАК
1 жовтня 2018

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment