Покаяння Алена Безансона

Дарія БОБРИК
Переклад книги Алена Безансона “Свята Русь” став інформаційним приводом візиту в Ніжинський державний університету імені Миколи Гоголя українського журналіста, перекладача, фахівця з мовної політики, громадського діяча Тараса Павловича Марусика.
У преамбулі ректор нашого вишу, кандидат історичних наук Олександр Григорович Самойленко, представляючи гостя, дав кваліфіковану оцінку книзі. На рахунку Тараса Марусика вже не один переклад робіт на історичну тематику, зокрема це праця Володимира Косика “Франція та Україна: Становлення української дипломатії (березень 1917—лютий 1918)”, наукова розвідка Франсуази Том “Кінець комунізму”. У доробку Марусика є й переклад дослідження Алена Безансона “Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність Голокосту” (2007 р.).

Тарас Павлович зазначив, що діяльність Алена Безансона є цінною для українців насамперед через поширення правдивої політики стосовно України та Росії серед європейців. Безансон належить до найвідданіших друзів України. В одному зі своїх інтерв’ю для французького видання він сказав, що Україна — це ключ та умова існування Російської імперії, яка розвалилася разом із комуністичним режимом. Привертає увагу передмова до збірника самвидаву “Етноцид українців у СРСР”, у якій національну й мовну ситуацію в Україні Ален Безансон характеризує так: “Радянська влада почала наступ на українську мову. Вона її знищила за межами власне кордонів України. Вона її знищила у вразливих місцях самої України, у містах. Вона намагається надати українській мові, яка до того ж була вельми засмічена русизмами, статусу “фольклорної”, “сільської” мови, від якої кожен, хто хоче зробити кар’єру, має відмовитися”.
Ален Безансон у книзі “Свята Русь” викриває комуністичну брехню. У молоді роки він теж повірив оманливим гаслам і вступив до комуністичної партії, однак невдовзі покаявся й вийшов з її лав. З часом у історика виникне питання: “Чому ніхто не був покараний за злочини комунізму, у той час як було повішено стільки нацистів?”
Тарас Павлович пояснив, чим обумовлена назва книги “Свята Русь”: у французькій мові для позначення “Росії” і “Русі” існує одне слово “La Russie”. Тож перекладач використовував ту чи ту назву залежно від контексту.
Марусик, розповідаючи про книгу, зачитував багато красномовних цитат, які викликали інтерес, інтригували; виникало бажання якомога швидше прочитати це дослідження.
“Свята Русь” — це книга про природу й механізм дії російської брехні, московське православ’я та слов’янофільство, французький менталітет і, звичайно ж, історію. Також французький історик досліджує генезу російської мегаломанії
Ален Безансон виокремлює такі ключові компоненти російської політики: брехня, маніпуляції, гра. Здається, що улюблене заняття росіян — це спотворення та фальсифікація людського й божественного порядку. На думку Безансона, Росія позиціонує свою загарбницьку політику як хрестовий похід. Росіяни можуть знайти виправдання будьякому вчинкові. Свою територію вони сприймають як землю обітовану, для них імператор — це месія: “Місія царя полягає в розширенні кордонів православного царства. Він відповідальний не перед людьми, а тільки перед Богом. Опиратися цареві означає повстати проти Бога”; “Експансія розглядається в Росії як щось цілком природне. Вона є не завоюванням, а возз’єднанням. Возз’єднанням російських земель, а потім земель православних і, врештірешт, інших земель, що мають природне покликання приєднатися до імперії”.
Автор зазначає, що незаперечною істиною для росіян стали такі постулати: “проклятий Захід”, “найвища ганьба для Росії іти спільним європейським шляхом”, “краще комунізм, ніж буржуазний і ліберальний капіталізм”, “патримоніальна природа російської держави, яка вважає себе власником землі і майна своїх підданих”.
Ален Безансон — це руйнівник міфів про країну, яка агонізує за періодом імперіалізму. Росіяни запевняють, що Москва — це третій Рим, Безансон стверджує, що Росія — це секта; росіяни впевнені, що цар — це втілення Бога на землі, цю гучну заяву французький історик з легкістю спростовує, царі — це невігласи та деспоти; а вираз “великий російський письменник” для Безансона є гомеричним епітетом.
На стор. 35 Безансон актуалізує питання непорушності кордонів Росії: “Для європейців Росія була незвіданою зоною. Поняття кордону, який не має права перетнути ні в тому, ні в іншому напрямку, поняття успадковане від Монгольської імперії, набуває релігійного значення, стає бар’єром чистоти і внаслідок цього ще більше костеніє”. Аналогію між росіянами та монголотатарською ордою проводив й український літератор Євген Гуцало у своєму публіцистичному циклі статей “Ментальність орди”, зокрема він протиставляє землеробівукраїнців та кочівниківросіян.
Читаючи книгу Безансона, пригадала слова Фрідріха Шлегеля: “Історик — це пророк, звернений у минуле”. Ален Безансон розщепив “російську душу” на молекули.
Зініціював цікаву зустріч голова Благодійного фонду “Ніжен” Микола Пантелійович Шкурко, який подарував університету примірники книги.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment