Співаймо хоробрим осанну!

Володимир СЕМИСТЯГА,
голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту (Сергій Глотов, Анастасія Глотова, Анастасія Воронова; Юрій Руденко, Дмитро Путята; худож.-оформлювач В. М. Карасик. — Харків: Фоліо, 2018. — 540 с.: іл. — (Хроніка).

Завдячуючи розтиражованій інформації численних ЗМІ та засобам кіно, телемистецтва не тільки в Україні, а й поза її межами, уславлено героїчний подвиг “кіборгів” — безстрашних воїнівоборонців Донецького аеропорту. На жаль, досі широкому загалу майже невідомо, що на самому початку новітньої російськоукраїнської війни, за сприяння місцевих пропутінських посіпак, не рахуючись із втратами, кадрові армійські російські підрозділи 149 діб безрезультатно штурмували міжнародний аеропорт “Луганськ”. Намагаючись витіснити із займаних позицій та знищити його захисників, ворог навіть застосував ракетні обстріли з власної території. Зокрема й тактичними ракетами “ТочкаУ” та самохідними 240 мм мінометами “Тюльпан”. Невдовзі цей незнищенний горішок опинився в повному оточенні в глибокому ворожому тилу.
Що ж протиставили кількісній перевазі в живій силі та озброєнні агресора українські воїни?
Передусім не тільки військову виучку і вміле застосування зброї, а й високі моральні якості, переконання, що захищають не тільки Батьківщину й “український світ”, а ще й боронять європейські демократичні цінності від загарбницьких зазіхань “русскаго міра”. Ось чому на підступах до летовища та на його площині під час проведення найгероїчнішої й водночас найтрагічнішої військової операції в секторі “А” влітку 2014 р. запеклі бої досягли небаченої напруги. Унікальна за суттю та організацією, вона в стратегічному, тактичному і моральнопсихологічному аспектах, безумовно, вплинула на подальший розвиток подій у зоні проведення АТО. Дорогу ціну платила наша держава, захищаючись від агресивного сусіда. У ніч на 14 червня 2014 р. двома ракетами з ПЗРК диверсійна група ПВК “Вагнер” збила при заході на летовище український Іл76. Загинуло 49 наших воїнів. Але й ворог отримав адекватну відповідь: неподалік від летовища була повністю знищена рота вишколених псковських десантників. Тож саме тут було поховано російський міф про те, що Україну легко підкорити. Мрії місцевих проросійських посіпак про власну авіацію “ЛНР” так і залишились маревом. А головне — путінські рашисти почали боятися українських армійців.
Досі ці події достеменно не проаналізували та не вивчили науковці, не озвучені вони достатньо й інформаційно. Зате вже стали складовою колективної пам’яті безпосередніх учасників та очевидців подій. І хоч їхні спогади і бачення дещо суб’єктивні, в інформаційному плані вони унікальні, бо колективна людська пам’ять та усна історія — важливе історичне джерело. Заповнити лакуну, що виникла на цьому тлі, вирішили просвітянські активісти — молодь луганського євромайдану. Своє документальнохудожнє видання вони присвятили усім причетним до оборони найважливішої луганської твердині. Для цього зібрали спогади майже півтораста учасників і очевидців тих подій, оприлюднили унікальні світлини та картосхеми, що імітують військові операції довкола летовища. Доречно використані також коментарі військових дослідників, армійських офіцерів, експертів з аналізом основних подій. Доречним є перелік українських героїв, які ціною власного життя рятували Україну від чергового поневолення підступним ворогом в тозі євроазійського брата.
Запропоноване дослідження — лише перша спроба задовольнити жагу пізнання маловідомої сторінки нашої дійсності. Тож беззаперечно є влучним авторський посил розкрити історичне тло, на якому розвивалися луганські події паралельно з київськими 2013—2014 рр. і які передували окупації Луганська. Йдеться про формування і діяльність місцевого молодіжного євромайдану та волонтерського руху, активізацію проросійських сил, генерованих луганськими колаборантами тощо. Безумовно, не все було відоме місцевій патріотичній молоді, основу якої складали члени і симпатики “Молодої Просвіти”. Зокрема йдеться про ту антиукраїнську кухню, в якій готувалася пекельна суміш антидержавного перевороту під проводом місцевих регіоналів і лівих та їхніх зверхників у Верховній Раді. Про гоніння і намагання розправи з керівниками національнопатріотичних об’єднань і рухів та патріотичноналаштованих активістів. Про єднання більшості місцевих партійнополітичних структур і громадських рухів на ґрунті спротиву олігархічноклановій антиукраїнській політиці, втручанні РФ у внутрішні справи держави та боротьбі з рашизмом за непорушність національнотериторіальної цілісності та Соборності України.
Авторам варто було б згадати і про спортивну гордість Луганщини — Народного Героя України Т. Юлдашева, який виступив організатором самооборони луганського євромайдану, залучив до проведення акцій ультраС ФК “Зоря”, сприяв матеріальнотехнічному забезпеченню оборонців летовища. Думається, що все це в майбутньому. Адже немає сумнівів, що книгу перевидаватимуть з доповненнями і новими редагуваннями. Запорука цього — Благодійний фонд “Народна підтримка воїнів АТО”.
У травні 2016 р. у Львові відбулося відзначення військовослужбовців 80ї аеромобільної бригади орденами та нагрудними знаками “За оборону Луганського аеропорту”. 47 з них отримали нагороди посмертно.
Книга швидко набула розголосу. Її презентували на Луганщині, Львівщині, Київщині, Дніпропетровщині. Зокрема на Луганщині 600 бібліотек області отримали її примірники. На XXV форумі видавців у Львові книгу визнали одним із найбільш затребуваних видань. Нарешті крига скресла і в кінематографістів: кінокомпанія “МПЦ “ФОРПОСТ” представила документальну стрічку “Луганський аеропорт” (робоча назва “300 спартанців Луганського аеропорту”). Одна з переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно, її проект отримав державну фінансову підтримку майже в 3 млн грн. Реліз роботи заплановано на кінець 2019 р. На думку автора і режисера фільму Т. Ткаченка написати своєрідний щоденник тих подій важливо не тільки задля вшанування загиблих і героїв війни. “Це потрібно для того, аби дослідити анатомію окупації і зради від самого початку і показати світу: маємо неоголошене віроломне вторгнення, маємо живих свідків, докази і хронологію подій. Людська пам’ять має властивість вивітрюватись. На жаль, майже немає документів тієї пори, але є усна історія і це важливий доказ. Його потрібно вихопити, зафіксувати і зберегти”.
До честі документалістів їм вдалося з окремих матеріалів, знятих воїнами на свої телефони, вихопити найголовніше — всенародний дух боротьби за незалежність нашої держави. 1 вересня 2014 р. українські захисники Луганського летовища відійшли із займаних позицій, залишивши ворогу одні руїни. Але ми повернемось туди. Прийде час і зачинимо кордон на замок. Раз і назавжди. Але ніколи не забудемо тих, хто ціною власного життя боронив нас. Живі — співайте осанну героям!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment