Сяйво Лесиної «Лісової пісні»

Марія ЛЮДКЕВИЧ,
лауреат літературної премії імені Лесі Українки, учасниця фестивалю
Волинська земля знову наповнилась поезією, піснями, спогадами. Роздумами про славну землячку цього чудового краю геніальну Лесю Українку. На XVII літературно-мистецький фестиваль “Лісова пісня” зібралося чимало почесних гостей, письменників з України, Білорусі, Болгарії, Польщі, аби вклонитися тим славетним місцям, які пов’язані з написанням цього твору.

Уперше фестиваль розпочався з Луцька і не в серпні, а у вересні, щоб студентська і учнівська молодь змогла долучитися до цього дійства.
Поети й усі охочі змогли побачити виставу “Лісова пісня” у Волинському академічному театрі ляльок.
Наступного дня відбулося урочисте відкриття фестивалю біля пам’ятника Лесі Українки в центрі Луцька. З вітальними словами виступили урядовці міста, голова НСПУ Михайло Сидоржевський, письменники з різних областей України та зарубіжжя, голова Волинської організації НСПУ Ольга Ляснюк, яка чудово організувала цей фестиваль разом із Луцькою міською радою, Волинською ОДА та фондом “Тільки разом”.
Родзинка заходу — поїздка по Ковельщині, у село Колодяжне, де гості змогли відвідати літературно-меморіальний музей Лесі Українки, побувати у білому і сірому будиночках Косачів, побачити грушу і два кущі кизилу, які ще пам’ятають Лесю Українку.
У Нечимному відбулася екскурсія в урочищі. Ми побачили таємний чарівний ліс, Лесин дуб, місце, де стояла хатинка дядька Лева і озеро, яке, на жаль, уже заросло різнотрав’ям, але колись поетеса побачила його таким, як описала у драмі-феєрії “Лісова пісня”.
Поетеса 1884 року вперше влітку побувала тут у дядька Лева Скулинського з матір’ю Оленою Пчілкою, братом Михайликом і сестрою Ольгою. Про ці відвідини залишила спогади молодша сестра і біограф Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк: “У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. У тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з “Лісової пісні”, який був би найдокладнішою декорацією до неї”.
Леся була вражена таємничістю природи, легендами краю, які оповідав дядько Лев. Потім ще довго русалки, водяники, лісовик, верби та берізка приходили в її сни. Минуло багато літ, і 1911 року, засумувавши за рідною землею, Леся Українка в Кутаїсі пише свою “Лісову пісню” як прославлення щирої любові наперекір жорстокій правді життя.
У Будинку культури села Колодяжного на святі лунали пісні місцевих фольклорних колективів, зворушували душу пісні в авторському виконанні поета Олександра Смика. Звучали вірші лауреата літературної премії імені Лесі Українки Надії Гуменюк, перекладачки з болгарської Анни Багряної, білоруса Сергія Омельчука, киянина Олеся Гордона, одеситки Ірини Томи, хмельничанина Артура Закордонця та інших поетів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment