Майстер чуттєвої акварелі

Жанна НЕВКРИТА,
інформаційна служба Національного музеюзаповідника українського гончарства
Фото Тараса ПОШИВАЙЛА
У рамках Національного наукового симпозіуму “Український керамолінгвістичний простір: проблеми наукового дискурсу”, у Музеї мистецької родини Кричевських відбулося відкриття виставки “Микола Кричевський: у координатах часу й мистецтва”. Виставка присвячена 120річчю від дня народження українського художникапостімпресіоніста, графіка, театрального декоратора.
Микола Кричевський народився 24 листопада 1898 року в Харкові, у першому шлюбі Василя Григоровича Кричевського — українського архітектора, графіка, фундатора стилю українського модерну в архітектурі, першого художника українського кіно, автора дизайну національного герба України “Тризуб” та перших українських банкнот. 1906 року родина переїхала до Києва, де згодом батьки розлучилися. Плекаючи найніжніші почуття до матері, Микола все ж не поривав духовної спорідненості з батьком. Природно, що митець обрав шлях художника і свої перші ґрунтовні знання отримав у майстерні Василя Кричевського в Українській академії мистецтв.
Полишивши навчання, Микола Кричевський почав працювати художникомдекоратором, а нерідко — й актором у театрі українського режисера Миколи Садовського. 1923 року разом із трупою він переїхав до Праги, де вступив до Вищої художньопромислової школи й Української студії пластичних мистецтв, пов’язавши на кілька років своє життя з містом.
Проте справжній талант Микола Кричевський зумів розкрити лише в Парижі, куди переїхав 1928 року. Попри гамірний і швидкий темп великого міста він вів скромний спосіб життя й повністю віддавався улюбленому живопису. На початках поринув у щоденну тяжку працю — копіювання шедеврів Лувра. З часом його роботи набули популярності, вирізняючись надзвичайною майстерністю. Митець щоденно ходив на етюди Парижем та його околицями. Поступово викристалізувалися манера й стиль, окреслився той неповторний почерк, що досі вирізняє Миколу Кричевського зпоміж інших митців.
Спрямування до творчого становлення перервала Друга світова війна: майже з перших днів митець як громадянин Франції пішов добровольцем до війська. Успішне повернення означило новий виток його творчої діяльності.
1949 року Микола Кричевський відкрив для себе Венецію — відтоді травень і вересень стали місяцями, присвяченими Італії. Плавуче місто романтиків стало його палкою закоханістю, подарувавши мистецтву численні живописні сюжети великого художника.
1955 року Микола Кричевський уперше зустрівся з родиною брата Василя Кричевського в НьюЙорку (США). Так у його творчість увійшла Америка. Відтоді подорожі до Америки стали частими. У НьюЙорку Кричевський малював, спілкувався з родиною, а також навчав живопису свою племінницю Катерину, яка захоплювалася акварелями дядька й приїздила до нього в Париж на етюди.
Упродовж 1957—1961 років митець нерідко звертався до сюжетів української тематики, навіяних спогадами й листами матері з Києва 1930—1950х років про далеку Батьківщину. Означуючи етнічну належність, він завжди наголошував на українському походженні, за жодних обставин не забуваючи про родинне коріння.
Із роками Кричевський став знаним художником, одним із кращих французьких акварелістів. Його роботи, написані в постімпресіоністичному стилі, збагатили мистецтво України й світу сотнями акварельних пейзажів Франції, Італії, Австрії, Швейцарії, США. У художньому спадку Миколи Кричевського є твори, написані олією, гуашшю, темперою, а також графіка, але саме акварель стала його улюбленою технікою, а набережна Сени — звичним місцем для етюдів.
Акварельним творам митця притаманна тонка лірична настроєвість. Кожний етюд — це не лише зображення краєвиду чи міської панорами певної пори року, а й вираження стану природи в поєднанні з авторським світовідчуттям. Усі акварелі об’єднує висвітлена кольорова палітра, м’якість і поетичність, легкість і невимушеність, відчуття прозорості води й повітряності простору. Таку досконалу майстерність автор повсякчасно віртуозно втілював у неповторних живописних образах.
Микола Кричевський залишив велику мистецьку спадщину, яка поступово повертається в Україну нащадками. Нині її значиму частину гідно представило Опішне.
Ювілейна експозиція представила 51 твір художника з фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Сумського художнього музею імені Никанора Онацького та Лебединського міського художнього музею імені Бориса Руднєва. Експозицію доповнили унікальні архівні матеріали — світлини та листи Миколи Кричевського з колекції Національного музеюзаповідника українського гончарства.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment