Вітаємо Учителя Українського гуманітарного ліцею

Учитель — професія від Бога…
Воістину, зустріти справжнього Учителя сьогодні — велике щастя. Чуйне серце, лагідне слово, мудрість і милосердя — це чесноти Катерини Миколаївни Бальохи — заслуженого учителя України, яка викладає українську літературу в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка від перших днів заснування закладу.
Життєвий шлях до педагогічної діяльності у Катерини Миколаївни був непростий: Черкащина, Уманське педагогічне училище, керівництво вокальною студією в Палаці піонерів м. Городища, народний хор Мліївської дослідницької станції імені П. Симиренка, а далі — керівництво піонерським табором “Біла діброва” у м. Бровари… Людська доля К. М. Бальохи була щедрою на людей, бо подарувала знайомство з просвітянкою М. Овдієнко, скульптором В. Луцаком, істориками О. Апанович, З. Хижняк, О. Компан, кобзарем В. Лісоволом та іншими свідомими українцями. Саме ця когорта людей сприяла життєвому визначенню й вступу на філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Університет став тією інтелектуальною альма матер, яка познайомила не лише з теоретичними й науковими знаннями, а й поєднала духовно й ментально з унікальними викладачами й професорами, серед яких Л. Ф. Дунаєвська, Н. П. Плющ, П. П. Кононенко. Саме Петро Петрович, розгледівши поетичний талант і патріотичну позицію Катерини Миколаївни, й привів її до закладу, який став для К. М. Бальохи рідною домівкою, ліцейною родиною.
Катерина Миколаївна своїм життєвим прикладом щоденно переконує нас, що патріотизм починається із любові та відданості улюбленій справі, рідному колективу, колегам, учням.
У ці дні наша дорога Учителька вшановує свій зрілий ювілей.
Многії Вам літа, Катерино Миколаївно! Ми безмежно щасливі від того, що маємо честь і радість спілкуватися з Вами, що чуємо щоденні корисні Ваші поради, наснажуємось Вашим цілющим поетичним Словом і вбираємо Вашу духовну Мудрість. Дай, Боже, Вам сили й терпіння, здоров’я й натхнення, щоб Ви тішили нашу ліцейну родину ще багато років та виховували найкращі людські риси у сучасних учнях. Дякуємо за Ваші уроки української літератури і прекрасну поезію, яка, сподіваємося, розрадить серця читачів “Слова Просвіти”.

Колектив Українського гуманітарного ліцею
Катерина Бальоха

Кредо
Торую шлях,
шукаю слів і можливості,
зіпершись на Твою підмогу,
звести цей Дім, якому ймення —
Школа України.
Учителю!
З далеких літ ти вів мене
серпанком лабіринту
до серця людського, що — вічна таїна…
Учителю! Твій скарб неоціненний,
бо шлях до щастя відкриваєш Ти.
Тобі моя і шана, і любов,
Твоє безсмертне ім’я в наших генах —
розстріляних, убитих, полонених,
але таких, що відшукали слід,
до тої Квітки, що ім’ям — Свобода.
Мій Вчителю! Слуго свого народу —
Ти неосяжний у своєму кредо,
бо в ньому наша нива й
чисте небо, і віри золотиста пектораль.

Блакитні вежі Золотого слова
В моїм краю на берегах Дніпра
І ярої калини в зеленлузі
Від ватри зайнялася світзоря
І запросила на розмову друзів.

Хай буде так, як совість нам велить:
Земля батьків — твоїх стремлінь основа.
Хто як не ми, зведе і захистить
Блакитні вежі золотого слова?
Хто, як не ми — не я й моя сім’я?
Хто, як не ми — разом і поодинці
Відновить спів джерельцяручая,
Хто, як не ми, пановеукраїнці?

Вже полудень з розшитим рукавом
Колиску літ з онуками гойдає…
Яка блакить над лагідним Дніпром —
Це Україна крила підіймає!

* * *
Порізному, любі,
порізному, люди, —
І гірко, і солодко, й зле…
Не все і негайно,
Не скрізь одностайно:
Бува ще й мізерно, але —

Цей світ — незнищенний,
Цей світ незбагненний,
Бо кожен за щастям прийшов…

Крізь смуток і кпини,
Крізь сльози й провини —
Є Віра, Надія, Любов.

Порізному, люди,
порізному, любі.
Та в сув’язі щастя й жалю,
Хоч мучусь, караюсь —
Ні в чому не каюсь —
Люблю Україну! Люблю…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment