Каліфорнійська сага

Василь НЕВОЛОВ
письменник, професор, голова правління Київської міської організації Товариства “Знання” України

Роман Джона Стейнбека “На схід від Едему” (1952), який цього року вийшов у видавництві КМ БУКС у перекладі досвідченого і авторитетного перекладача Тетяни Некряч, належить до найкращих творів цього автора.
Проте, як відомо, Стейнбеку не надто щастило на теренах української культури. За радянських часів жоден із його творів не був перекладений українською, а в підручниках із зарубіжної літератури Стейнбек згадувався лише побіжно як автор роману “Грона гніву”, в якому продовжувалася лінія соціальної критики в дусі Френка Норріса і Джека Лондона.
“На схід від Едему” не трактує гострих соціополітичних питань: тут Стейнбека набагато більше цікавить і хвилює людська психологія в усій її багатогранності. Людські долі розглядаються на широкому історичному тлі: історичні події перетинають життєві шляхи усіх персонажів, впливають на них, змінюють їх. Надзвичайно важливими для Стейнбека завжди лишаються питання християнської моралі: текст цього великого (і за значущістю, і за обсягом) твору наскрізно пронизаний біблійними мотивами, починаючи від самої назви, взятої з історії Авеля і Каїна в Книзі Буття. Біблійні алюзії простежуються і у виборі імен для основних героїв, які протистоять один одному, — вони мають ті самі ініціали А і К: Адам — Карл, Арон — Калеб (Кел), Адам — Кир, Аліса — Кир, Адам — Кейт, Абра — Кел.
Сам Стейнбек вважав цей роман своїм найкращим твором. “Це історія моєї сім’ї і історія моєї країни”, говорив він. Поштовхом до написання книжки стало бажання автора познайомити своїх синів з їхнім родоводом, відтоді як дід Стейнбека з боку матері, Семюель Гамільтон, приїхав з Ірландії до центральної Каліфорнії у пошуках кращого життя. Проте роман сягнув далеко за ці скромні рамки. Хоча в ньому живуть, діють, працюють, закохуються, сваряться, радіють і страждають персонажі, чиїми прототипами були реальні люди — дід і бабуся автора, його батьки, його сестра, він сам, виведені під справжніми іменами, це не звужує, а розширює авторські узагальнення щодо протистояння Добра і Зла, хіба що робить їх більш персоніфікованими.
Саме боротьба між Добром і Злом у людській натурі стає рушієм внутрішнього сюжету роману. Стейнбек надзвичайно проникливо, мудро і точно показує, як нелегко людині подолати в собі злість, ненависть, заздрість, лінощі, обмеженість і жорстокість, якої напруженої духовної роботи вимагає слідування високим ідеалам моралі, етики і духовності. Усі без винятку персонажі книжки — це конгломерат внутрішніх протиріч, які Стейнбек з вражаючою майстерністю розкриває не стільки в описах, скільки черех іхні вчинки, пристрасті, уподобання чи антипатії. В романі діє величезна кількість персонажів, але навіть другорядні виписані так виразно, що за невеличким епізодом легко реконструювати усю їхню життєву історію. Про головних героїв годі й казати. Неймовірно принадний і талановитий Сем Гамільтон, його дружина і діти; пристрасні Траски — Кир, Адам, Карл, Арон і Кел; мудрий китаєць Лі; інфернальна Кейт; розумниця Абра, — усі вони постають перед читачем у плоті й крові. Живі, яскраві, колоритні, вони викликають співчуття, захоплення, гнів, ненависть, подив, зневагу, любов — силу-силенну почуттів і емоцій.
Стейнбек уміло користується всіма засобами літературної техніки ( і це дуже вправно і тонко прослідковує і відтворює перекладач): поетичні замальовки каліфорнійських краєвидів, які нагадують вірші в прозі, філософські роздуми про хід історії і її вплив на життя окремої людини і цілої країни, епічні відступи про плин часу, про війни і ворожнечі перемежовуються з живими, яскравими сценами, які буквально просяться на кін або на екран: персонажі активно діють у майстерно вибудованих мізансценах, виявляючи безпосередньо найсуттєвіші риси свого характеру (тут досить згадати політ матері Стейнбека Олів на військовому літаку під час Першої світової війни, водночас зворушливий і кумедний). Одні викликають сміх, інші — сльози, ще інші змушують глибоко замислитися. Стейнбек володіє рідкісним даром “вмикати” усі людські чуття: зорові, слухові, смакові, нюхові, тактильні. Світ постає у своїй повноті. Тут необхідно зазначити, що перекладачка роману Тетяна Некряч добре відчула цю особливість Стейнбекова письма і зуміла донести її до українського читача.
Джон Стейнбек — лауреат двох найпрестижніших літературних премій. Першу з них — Пуліцерівську, найвищу в США нагороду для автора одного конкретного твору, він отримав 1940 року за роман “Грона гніву”. 1962 року дістав Нобелівську премію, яку присудили за весь творчий доробок літератора, але побутує думка, що саме роман “На схід від Едему” — вершина творчості Стейнбека, в який він, за його словами, вклав всю свою душу, став визначальним для рішення Нобелівського комітету.
Дуже радує, що такий знаковий твір класики ХХ століття завдяки талановитій роботі Тетяни Некряч, став, нарешті, і частиною літератури та культури України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment