З приводу ювілейної дати поетеси-просвітянки Ніни Шмурікової-Гаврилюк
Микола МАЧКІВСЬКИЙ,
член НСПУ
Є календарі, і є дати. У кожного з нас. Не кожна з дат — ювілейна. Та якщо така надходить, то дуже швидко. От, здається, учора тобі було 60, та не зогледівся, як уже 65 набігло.
Така подія завітала і до хмельницької поетесипросвітянки Ніни Миколаївни Шмурікової-Гаврилюк — письменниці “родом з листопаду”.
Ніна Миколаївна народилася на Житомирщині у селі Дацьки Чуднівського району 4 листопада 1953 року, закінчила філфак Ужгородського державного університету, пов’язала свою долю з гірським краєм. Там вийшла заміж за подолянина і вже разом із чоловіком Сергієм прибула у Хмельницький, де працювала вчителемсловесником аж до пенсії.
Водночас писала і друкувала вірші для дорослих читачів. Згодом вирішила спробувати себе у дитячій літературі. І вдалися їй вірші для малечі ще кращі, ніж для дорослих. Вийшло так, як у тій приказці: пиши для дітей, але краще, ніж для мамусь і татусів. Так вона й діє. Її книжки для юного читача називаються “Хитрий зайчик”, “Легенда про Добраду”, “Познайомся з кольорами”, “Де ти, Ясочко, бувала?”, “Мисливець Сивоок”, “Царівнапустельниця”, “Віроньказіронька”, “Зозульчині черевички”, “Місячна царівна”, “Ганнуся у бабусі”, “У чім секрет?”, “Квітовіршики”, “Два Тараси”, “Чарівна сопілка”, “Юля з котиком дружила” та інші. Особливо привабливі видання останніх років: “Ой то наша Ясочка, Ярослава”, “Хоробрий Сашко” та цьогорічна книжка “Місячний калейдоскоп”.
Дитячі вірші поетеси легкі для сприйняття, свіжі, цікаві, образні, часто з гумором. Тому діти радо зустрічають авторку в дитсадках, школах, бібліотеках, де вона залюбки буває. До того ж Ніна Миколаївна неабиякий декламатор своєї поезії. А іноді ілюстратор власних книг та ще автор багатьох текстів до пісень. Вона також опублікувала низку видань поезій для дорослих. І тут знову ж не обійтися без назв: “Легенда про синькамінь”, “Пензлі дощу”, “На грані століть і тисячоліть”, “Як сутінки у серці озовуться”, “Езоп і Родопа”, “Я родом з листопаду”. Щоб уявити, як Ніна Миколаївна настроює свої ліричні струни, досить процитувати таку поезію:
Сумує синь… Фіалкове мовчання.
Розтанула вечірня пастораль.
Ти не сказав ні слова на прощання,
Та не твоя це, а моя печаль…
Вербову ніжність висріблили ночі,
Стрілою річка у мінливу даль.
Сховала тьма за даллю твої очі,
Та не твоя це, а моя печаль…
Нас розвели завидники нарізно,
А ти не зрозумів того, на жаль…
Все вічним сумом пройнято наскрізно,
Та не твоя це, а моя печаль…
Оці три крапки після кожної строфи — то не лише хвостики прихованих підтекстівнатяків, а й велика хвиля почуттів, що перехлюпує через край. Смуток тут доречний. Він навіть цінний, бо підсилює любов, щирі страждання закоханої душі.
Ніна ШмуріковаГаврилюк добре знана в літературному середовищі, належно пошанована. Цьогоріч її нагороджено Грамотою Верховної Ради — “За заслуги перед Українським народом”. Вручено на День Незалежності. Удостоєна й престижних обласних премій — ім. Тараса Шевченка, ім. Микити Годованця, ім. Миколи Федунця, міської ім. Богдана Хмельницького, читацької “Марічка”, пісенної “Пісня над Бугом”. Лауреат Всеукраїнського конкурсу на кращу книгу для дітей “Золотий лелека” — 2га премія.
Перегортаєш сторінка за сторінкою — тут і ліричні вірші, і поеми, сонети, поетичні казки, легенди. А останнім часом до свого доробку долучила й кілька вдалих драматичних творів, серед них — “Лорілея”. Письменниця творчо росте, набирається снаги і сили, вписується в когорту кращих українських літераторів. Її творча енергія багатогранна. Вона заслужений працівник освіти. 8 років очолювала обласну організацію ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Проводила цікаві заходи, влаштовувала для просвітян зустрічі з відомими людьми, організовувала поїздки в історичні місця Поділля. Нині Ніна Миколаївна — заступник голови обласної “Просвіти”, а на своє місце запропонувала Віталія Міхалевського.
Словом, з розмаїтого, яскравого і трепетного листопаду їй усміхнулася зірка. Щаслива зірка — служити людям, нести знання, поезію, світло в юні і зрілі серця!
