Для подальшої демонізації Фаріон і знищення Загорія?

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ
ЗМІ рясніють коментарями з приводу російських санкцій проти фізичних та юридичних осіб України. Маємо цілий спектр інтерпретацій цієї події. Од буреломно-ентузіастичних (це, мовляв, уже свідчить про агонію путінського режиму!) до іронічно скептичних (то, мовляв, абсолютно еклектичний, наспіх зварганений список, у якому поєднано непоєднуване!). Є ще й усякі розважання наших квазіконспірологів, які коментують документ у такій парадигмі: Кремль уносить у цей список і своїх людей для того, щоб ретельніше їх замаскувати — вони матимуть змогу ефективніше виконувати покладену на них роль. Одне слово, з’явився новий полігон для апробування гіпотез.

Одне незаперечно: в цій гібридній війні, де в “знаменнику” лежить цивілізаційний вибір і конфлікт домінантних цінностей, надзвичайно важлива роль належить саме інформаційним атакам, політичному блефу й усяким маніпуляціям. Путінська пропагандистська машина — це потужна індустрія продукування цього продукту.
Тверезі аналітики висловлюють думку, що список тих, проти кого спрямовано санкції, має не меншу — якщо навіть не більшу — зорієнтованість безпосередньо на російський загал, якому Кремль хоче показати: ми й далі рішуче боремося зі збунтованою Україною і закликаємо громадян Росії не виходити зі стану мобілізації і не розслаблятися та забути всі наші політичні й соціальні проблеми. Одне слово, ще один аргумент із метою підтримати легітимацію путінського режиму.
Не дивно зустріти в цьому списку видатного українського мовознавця, професора “Львівської політехніки” Ірину Фаріон. Кремль не був би самим собою, якби оминув її своєю “захопленою” увагою. Фаріон там — одна з рекордсменів частотного словника шовіністичної пропаганди — її ім’я повторюється з відповідними епітетами, певно, не менше, аніж звучить у Московії гімн Росії. І на неї заводять одну за одною кримінальні справи. Якби могли — в ступі стовкли б. Але руки закороткі. Отже, з Іриною Дмитрівною все зрозуміло: пасіонарна особистість, національний трибун, пристрасний, елоквентний оратор-ерудит. Не побачити таку може тільки сліпий, а не почути тільки глухий.
Подив попервах викликає в списку поява Володимира Загорія. Можна зрозуміти внесення до нього Гліба Загорія — порівняно молодий чоловік, народний депутат, також помітна дійова особа парламенту, він постійно на видноті. Невідомо, що і як він учинить завтра, — отже, треба йому в такий спосіб послати попередження й авансом “припресувати” його, щоб він не надто висувався й був поступливішим у відповідних моментах.
Володимир Загорій позірно аполітична людина. Не перебуває в жодній партії. Не виступає ні з якими політичними маніфестами. Він — голова наглядової ради фармацевтиної фірми “Дарниця”, а ще вчений і педагог. Доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології (з 1997) НМАПО імені П. Л. Шупика.
Істотна подробиця. “Дарниця”, на противагу тим підприємствам і підприємцям, котрі, як мовиться, “і нашим, і вашим”, не має нині ніяких активів у Росії і після початку українсько-російської війни не бізнесує з державою-агресором. Це — патріотична позиція і приклад для тих, хто починає дуже дозувати свій патріотизм, коли раптом ідеться про погамовування своєї жадібності, коли на обрії з’являється прибутковий бізнес.
І є ще одна істотна подробиця в багатогранних діяннях Володимира Загорія, на котру, гадаю, вже давно звернули увагу кремлівські аналітики. Загорій — голова опікунської ради й основний меценат Міжнародного конкурсу з української мови імені П. Яцика (до речі, нині вже розпочався ХІХ за ліком). Це в нас чимало наївних малоросів недооцінюють політичне значення мови. Саме мови. Того, що, власне, й творить основу нації. Цементує її. Стає виразним свідченням її присутності на планеті. Невипадково ж днями Владімір Путін на так званому “Всємірному форумє росіян” виголосив уже скориговану концепцію “русского міра”. За Путіним, “русскій мір” тепер — це не тільки росіяни, а й представники всіх національностей і всіх конфесій, які послуговуються російською мовою, тобто Росія скрізь і повсюди — де російська мова. Кремлівські політики своїми далекоглядами давно роздивилися саме політичний підтекст та ефект справи Володимира Загорія, бо ж згаданий конкурс — це системний націєтворчий проект. Піднесення соціального престижу української мови в Українській державі — це, сказати б, азбука виховання патріотизму, це й аргументоване підтвердження того, що на нашу мову в нашій державі є запит. Це, зрештою, дорогоцінна політична інвестиція в майбутнє.
Справді принадний прецедент. Національний виробник — фармацевтична фірма “Дарниця” на чолі із Загорієм (до речі, ще одна подробиця: він — президент Ліги українських меценатів — активно підтримує національно важливий проект). Таки слід віддати належне кремлівським аналітикам: вони зрозуміли політичний вектор загалом освітнього конкурсу. Зовні нібито абсолютно не політична для поверхового погляду справа набирає значення концентровано політичного. Така нині наша життєва ситуація і така вкраїнська доля. Політика безпомильно знаходить і того, хто формально далекий од неї та опікується, здавалося б, цілковито гуманітарними справами. І тому з такою шовіністичною оскаженілістю та лакейською запопадливістю служки кремлівського фюрера готовно кидаються демонізувати Ірину Фаріон (до речі, голову наглядової ради конкурсу з УКРАЇНСЬКОЇ мови імені П. Яцика) і нищити Володимира Загорія.
Все на поверхні і все зрозуміло. Бо ж згадаймо біблійне: “У початку було Слово…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment