Михайло ПАСІЧНИК. Не втрачайте дару мови!

Щось та буде…

Прокурори не ходять в суд,
Депутати — в сесійну залу…
Ну й держава! Вампіри ссуть
Кров народну, щоб не скисала…

Мов закони сточив хробак,
Наче лицарство з’їла смута…
Щось та буде — не може ж так
Безконечно безкарно бути!
Агов, Азове!

Армади сунуть хижо на Азов.
Не з миром, а з війною — безумовно!
Агов, Азове! Клич козацьку кров,
Котра колись була тобою повна!

Агресор все загарбать поспіша
І може статись — всі ми будем биті,
Як світ не дасть сьогодні одкоша
Піратам двадцять першого століття!
За полем правовим?!

Рядами йдуть на зайд, а поміж тим
“Мужі державні” їм стріляють в спину…
…Патріотизм за полем правовим
Буває лише в нашій Україні…
Я — на війні…

Поставив крапку — і здригнувся
Від зойку рваної струни…
Я наче вчора повернувся
З чотирирічної війни…

Мовчіть! “Писати — не стріляти”
Не говоріть крізь слини слиз…
Я наче вчора автомата
Взяв на рамено дулом вниз.

Про те, що дух наш можна гнути, —
Не просторікуйте мені.
Я на війні тій, поки люта
Шкребеться в двері головні…
Бо Чурай Маруся вічна…

Кониченька водить лугом,
Квилить в рідній стороні
Пісня-плач і пісня-туга,
Та не пісня-розпач, ні!

Спонукає встати засвіт
В блиску рос, підків, мечів
Пісня-гімн і пісня-заклик
Проти лютих ворогів!
І велична, і магічна
Наша доля у віках,
Бо Чурай Маруся вічна
З Україною в піснях!
Напередодні…

Щоб надія не погасла,
Щоб не схибила пора, —
Не ловімося на гасла,
Придивляймося до справ…

Спритники придворні й клерки
Все обставлять під фен-шуй:
Щедро вам сипнуть цукерки,
І халву, й меди, й лапшу.

…Щоб у владу не завести
Знов пройдисвітів, піду
В агітатори до честі,
Правди, совісті й ладу!
Значить — проворожий!

Відьми й політологи ворожать,
Хто прихилить прапор до ноги…
Промосковський — значить проворожий
Кандидат у справжні вороги.

Для охочих — дармові сосиски,
Для не дуже — цяцька на кафтан…
Загуляють гроші проросійські,
Прокремлівський здійснюючи план!

Буде щось бридотне відбуватись
В нас, навколо нас і серед нас…
Головне — профурам не продатись,
Не купитись на оманний фарс!
Троянський кум

І радиться Рада, і думає Дума
Про різне й бува — протилежне щодня…
…У Києві маєм троянського кума,
Так схожого духом на брата-коня.

Й кума в конформізмі міщанському кумка
Про те ж, і ця пісня болотна трива,
Нам хочуть у голови втюхати думку,
Що ми є вторинні, первинна ж — Москва.

Цим жаб’ячим щокам іще надуватись
На телеекранах пригрітих — ого!
— Потрібно з Росією нам домовлятись…
Про що?! Про поразку? Про здачу всього?
Не втрачайте дару мови!

Він зрідні красі й любові,
З ним ясна і світла даль…
Не втрачайте дару мови —
Богом цей дається дар!

В ньому наша сила грізна
І блаженство солов’їв,
З ним народ, держава, пісня
І майбутнє в нас — свої!
Компроміс по-тарутинськи…

Ким і чим вони зомбовані,
Діячі ці “від балди”?
Компроміс на окупованих —
Зрада чистої води…

Тхне від гасел їх отрутою,
Із біг-бордів лізе гниль…
Теревені по-тарутинськи —
Від лукавого посил…
Нові чи попідтягувані?

Ми знову ідолів наліпимо —
Та все тих самих під гаплик:
Нові обличчя йдуть в політику
З підтяжками прокислих пик…

Гроші не пахнуть…

Ходять вони геть усім білим світом,
В пальцях їх мне і багач, і лайдак…
Гроші не пахнуть? Брехня несусвітня!
Ви їх не нюхали — от в чім біда!

Гроші не пахнуть, а мокре — не гасне…
Медом підлизувань, брудом проклять,
Схронами темних країн папуасних
Гроші не пахнуть — гроші смердять!

Страусним пухом із Межигір’я,
Танками, котрі стрілять не хотять,
Газом, прокачаним через міжзір’я
Гроші не пахнуть, гроші — смердять!

Ходячи поміж малих і великих,
Гроші смердять кожен день і кругом —
І бурштинами із копанок диких,
І неповторним офшорним душком…

Гроші смердять — та грошей усе мало,
Щоб ощасливить всесвітній дурдом,
Гроші смердять — як би не освіжали
Їх ви парфумами псевдореформ…

Кепські справи…

Презентуємо себе країною гоноровою,
Котра здатна самодостатньою стати?
…Кепські справи у нас із рідною мовою,
Коли сам президент збирається її захищати…

Передвиборні репетиції

Проводячи репетиції,
Впадають усі в ахінею:
Країною керують петиції,
Патриціями — плебеї…

“Украинский язык неугодный Богу…”
Диявольська сентенція так званого священика

Слово формується голосом крові,
Це зупиняти — найтяжчий є гріх…
Церква, яка заперечує будь-яку мову, —
Секта сексотів, відомо чиїх…
Фанар не виявив Томосу, наданому РПЦ

В них віра поруч із “Ура!”
Повз заповіді Бога…
В Росії все “від фонаря”,
Від Фанара — нічого…

Коли зметуть вас з сідал теплих…

Я не люблю аплодувати
Політикам. Вони самі
Це гарно вміють. Возвишатись
Багаті люблять при сумі…

Приймуть якийсь закон — і нумо
Себе хвалить на всі лади!
Їм головне — щоб власні суми
Не знали горя і біди…

Я не люблю аплодувати
Бездарностям, а ще — глухим
До бід людських. Вкраїна-мати
Зализує солоний Крим,

Донбас бинтує, носить дрова,
Проклявши газ і “Нафтогаз”…
Чи ви, шановні, нездорові,
Чи ви глузуєте із нас?!

Казіться далі в тому ж темпі,
Ви сильні, мудрі й молоді…
…Коли зметуть вас з сідал теплих,
Зааплодую лиш тоді…

Я вчитель мови…

Літа далекі, юні, милі — де вони?!
Як гріє серце давня та пора:
Я вчитель мови гнаної, стражденної,
Я вчитель мови, котра не вмира!

Поліський край… Диплом мій на повірці:
Чи здатен я долати гори зла?
Діброва дивувалася говірці
Моїй, що “западенською” була…

Місцевість кам’яниста і лісиста —
Тут я про українськість дбати мав,
Раділи мої славні кадебісти,
Що сам собі я висилку обрав.

Я згодом — каюсь! — з педагогів випав,
Але втішає все життя мене:
Я вчив, творив і цінував свій вибір,
А це, повірте, в долі головне!

…Згадавши вкотре однодумця-друга
У цю середосінню світлу рань,
Себе вітаю, вчителя по духу,
А не по стажу й по браваді звань…

Бог дав територію і мову

Дурню ось цю не розпросторюйте,
Що можна й при язиках двох:
Бог дав народу територію
І паспорт — мову! — дав їй Бог!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment