Науково-практична конференція «Кременецька «Просвіта» в національно-культурному житті українського народу»

До 100-річчя з часу заснування

Ігор АНТОНЮК,
Кременець—Львів

“Перші спроби розгорнути просвітянський рух на Кременеччині були зроблені Січовими Стрільцями ще в роки Першої світової війни. Влітку 1918 року, за часів гетьманату, відновлено діяльність
“Просвіти” Кременця”.
Яків Лавриченко “Велика Волинь між двома війнами”

23 жовтня 2018 року я побував на конференції, присвяченій 100-річчю створення товариства “Просвіта” у Кременецькому районі на Тернопільщині. У читальній залі бібліотеки Кременецької педагогічної академії не було жодного вільного місця. Серед присутніх багато молоді, студентів, отже, активісти Кременецької “Просвіти” (голова — Л. А. Следзінська) на правильному шляху: буде кому передати благородну справу підвищення культурного та освітнього рівня наших громадян. Відкрила конференцію Лілія Следзінська.
Змістовним був виступ народного депутата України Тараса Юрика, в якому він підкреслив, що і за сучасних умов діяльність активістів товариства досить актуальна.
Від педагогічного колективу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Т. Шевченка просвітян Кременеччини привітала доктор педагогічних наук, професор Валентина Бенера.
У своїй доповіді доктор історичних наук, професор Ірина Скакальська детально проаналізувала перші кроки роботи просвітян Кременеччини та зупинилася на тих особистостях, хто очолював її осередок у 20—30-х роках минулого століття.
Олександр Соловей, кандидат історичних наук, доцент КОГПА, розповів про роботу бібліотек і читалень Кременецького повіту в 20—30-х роках ХХ століття.
Запам’ятався виступ директора Кременецького медичного училища ім. Арсена Річинського, кандидата медичних наук Петра Мазура, котрий поділився особистим досвідом на ниві просвітництва та відзначив важливість просвітницької роботи на сучасному етапі.
Голова Тернопільського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Святослав Абрам’юк проаналізував діяльність просвітян Кременеччини, детально зупинився на завданнях, що у майбутньому ставить “Просвіта” перед своїми активістами. Долучилася до виступів і молодь. Студентка 2 курсу педагогічної академії Ганна Ткачук підготувала доповідь, у якій виклала основні віхи розвитку та діяльності товариства “Просвіта” не тільки на теренах Кременеччини та Тернопілля, а й усієї України.
Вокальне тріо “Мальви” (село Великі Бережці) під керівництвом Світлани Красевич та з музичним супроводом Ігоря Бендасюка виконало пісні на слова просвітянина Михайла Росоловського, музика Галини Гамери, яка, вітаючи просвітян району, розповіла про співпрацю осередків “Просвіти” Кременеччини.
Порадувала присутніх виступом бандуристка Алла Люба з села Кімната. Представниці жіночого вокального ансамблю “Гаївчанка” на чолі зі своїм художнім керівником Г. Бочелюком виконали низку українських пісень. І все це завдяки Марії Ти­мовській — голові просвітянського осередку в селі Кімната.
На жаль, не всі охочі саме в день проведення ювілейної конференції Кременецької “Просвіти” встигли долучитись до заходу.
Тому 28 жовтня відбулося продовження конференції у приміщенні Кременецької “Просвіти”. Очільниця районного об’єднання “Просвіти” Лілія Следзінська представила присутнім Івана Дмитровича (позивний “Гуцул”) — колишнього воїна-афганця, а тепер командира підрозділу морської піхоти, що чинить опір російській окупації на сході України. І пан Іван на цій неоголошеній війні уже 5-й рік — практично від її початку. Про­йшов через усі “гарячі точки” на східному рубежі країни, був поранений, двічі контужений, але пам’ять про те, що його батько постраждав за “совєтщини” через патріотичні переконання, а діда розстріляли енкаведисти, не дає йому морального права скласти зброю. Його девіз: “Поки “Гуцул” на війні — руки в москаля короткі!”, тому перемога однозначно буде за нами!!!
Сестра Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса Наталія розповіла як Сашко навчав її грати на гітарі, заспівала його улюблену пісню “Хто ти є, Україно моя?”, потім ще кілька тужливих повстанських пісень, а вже на завершення дійства виконала “Червону калину”.
З поетичним словом виступила учениця 10 класу Кімнатецької ЗОШ Марійка Кудасюк — юна поетеса, неодноразова переможниця всеукраїнських шкільних олімпіад. Слухаючи поезію, не вірилося, що її автор — 15-річна дівчинка. Завершивши декламування власного вірша “Усе це, Україно, для тебе”, вона викликала шквал емоцій серед присутніх. Україна ніколи не вмре, маючи такий інтелектуальний ресурс і таких юних патріотів!
Із вітальним словом виступила вчителька Старотаразької ЗОШ Ольга Левандовська, просвітянка з 20-річним стажем. Вона згадала перших очільників Кременецької “Просвіти” і відзначила ту активну діяльність, що проводить уже майже півстоліття як керівник літературної студії “Ломикамінь” Лілія Следзінська.
Просвітянин Мирослав Ярий зупинився на тих соціальних, історичних, економічних моментах, що передували виникненню “Просвіти”, розповів про труднощі, яких зазнали перші просвітяни, створюючи товариство ще 8 грудня 1868 року у Львові. Але Львову, як і всій Галичині, що входила тоді до складу Австро-Угорської імперії, вдалося втримати і розвинути культурно-освітянські тенденції. Вплив діяльності “Просвіти” розповсюдився і на інші сфери. Було створено страхову компанію “Дністер”, низку банків, “Центроспілку”, кілька друкарень. Значна частина прибутків від їхньої діяльності йшла на втілення просвітянських планів. Але все це змінилося з початком І Світової війни, а особливо з приходом червоної армії на наші терени. Тоді за кілька днів безжально знищили всі архіви “Просвіти”.
Голова Куликівського осередку “Просвіти” Оксани Бегар розповіла про діяльність товариства з перших днів заснування і до сьогодні. Просвітяни створили народний хор, ставили театральні вистави, розповсюджували ідею національного відродження серед мешканців села. Пані Оксана розповіла, як її односельці з ініціативи просвітян сприяли тому, що куликівці одні з перших у Почаївському регіоні перейшли до УПЦ КП. І нову місцеву церкву освятив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Не могла оминути і постать нашого Героя — Сашка Капіноса. Уродженець сусіднього села Дунаїв, він до Куликова душею прикипів: часто організовував вечорниці, був ініціатором проведення молодіжних фестивалів, віртуозно грав на бандурі, гітарі.
Улас Самчук — саме його творчості присвятила свою промову Віра Трачук, викладач Кременецького ліцею ім. Уласа Самчука. Вона зазначила, що членом товариства “Просвіта” він став у 18-річному віці (1923 р.), коли навчався у Кременецькій гімназії, а 1927 р., дезертирувавши з польського війська, опинився в Німеччині. Повернувся з еміграції 1941 року, як виявилося, тимчасово, бо відновлення радянського режиму змусило його виїхати до Канади. На Батьківщині його твори були під суворою забороною.
Викладач Кременецької академії Юлія Янчук говорила про участь просвітян у суспільному житті району. Володіючи великою бібліотекою, здійснюючи видавничу діяльність, підтримуючи мистецьке життя Кременеччини, “Просвіта” популяризує кращі роботи талановитих художників і письменників. А постійна участь у міжнародних наукових конференціях додає їй ваги серед інших громадських організацій. Адже “Просвіта” — громадська організація, яка повертає Україні забуті імена…
Представниця польського товариства Кременеччини Ядвіга Гуславська, торкнувшись творчості видатного польського поета Юліуша Словацького, уродженця Кременця, підкреслила, що історії українського та польського народів тісно переплетені, розповіла про реконструкцію кременецького цвинтаря, яку в короткий термін здійснили 17 небайдужих ентузіастів.
Дуже зворушливим було представлення “лісовичків”. Лілія Адамівна розповіла, як вдалося втілити в життя ідею створення дитячого табору “Лісової школи на Вірлі”. Вже 4 роки поспіль цей просвітянський проект успішно діє. Виступаючи із заключним словом, Лілія Адамівна поділилася роботою над створенням “Літопису діяльності Кременецької “Просвіти” у світлинах”. Зазначивши, що створено вже понад 30 альбомів.
Атмосфера домашнього затишку панує у приміщенні “Просвіти”. Велика бібліотека, знач­ний архівний матеріал, безліч світлин і портретів видатних діячів української культури, вишиті рушники налаштовують відвідувачів на ноту національного піднесення. Присутні розглядали хоругву, автором якої є кременчанин Богдан Павликевич, а виконавцем Лариса Посух. Виконана у поєднанні українських національних державних кольорів з барвами прапора УПА, із зображенням старовинного герба м. Кременця, на ній вишито слова: “Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти”.
Безмежно радію, що у навколишніх селах Кременеччини організовані просвітянські осередки і працюють вони дуже активно. Про це на конференції доповідали Наталя Омелянська-Микуляк (село Кімната), Галина Сікліцька (село Великі Бережці), Валентина Процик (село Білокриниця), Оксана Бегар (село Куликів), Василь Хоміцький (село Лосятин).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment