Василь МАРУСИК,
заслужений журналіст України
Світлина Яреми Гояна-молодшого
30 вересня ц. р. у Національному видавництві “Веселка” колеги, друзі, шанувальники прощалися з Людиною, котра понад 25 років була очільником одного з найзначніших культурних центрів у Києві. Журналіст, письменник, мистецтвознавець, видавець, палкий патріот України Ярема Гоян залишив видатну творчу спадщину.
Свого часу, готуючи до ефіру літературнодраматичні передачі за творами Яреми Гояна, уважно вивчав авторську стилістику письменника і дійшов висновку, що він яскраво визначився з власним унікальним, експериментальним стилем — художньомолитовним письмом.
Пам’ятаю, як, приміром, починалася його щотижнева авторська програма “Світочі землі української” на радіо “Культура” у Різдвяні дні 2000 року: “Віра християнська єднає рід наш і народ український. Я щасливий, що віра ця освятила мій рід і світить, мов слово молитви, в поколіннях, і не загубиться у віках наша віра, як і скарби духовні, що зароджуються в її сяйливому ореолі.
…Явився зі світанку двадцятого віку офорт “Голгофа”, відомий ще під назвою “Розп’яття” і дивом урятований як раритет української мистецької скарбниці. Його видобув із глибин душі ще зовсім молодим рідний брат моєї мами, а мій вуйко Василь Касіян. Художник виніс цей страдницький образ вселюдського болю, молитви і ридання над розіп’ятим Христом зі своєї християнської родини і селянського дитинства, зі сповнених горя фронтів світової війни, з синівської гіркоти та розіп’ятої на хресті громадянського братовбивства рідної України та її народу, замученого війнами, пошестями, голодом”.
У такому ж мовностилістичному ключі автор подавав усі роздуми — тексти до книжкового фоліанта “Воскреснемо!”, перегукуючись із Євангелієм. Ілюстрована унікальними графічними творами В. Касіяна, ця книжка постала з коріння роду і продовжилась у родовому дереві життя. У цьому подарунковому ошатному томі з доброю сотнею вдало дібраних ілюстрацій талановито поєднано письменницьке слово і графічний касіянівський штрих.
Свій літературномистецтвознавчий серіал про видатного митця, академіка Василя Касіяна письменник і видавець Ярема Гоян розпочав із академічного видання “Кобзаря” (1998) з ілюстраціями Василя Касіяна. Згодом з’явився том “Автопортрет” із малюнками та біографічними роздумами В. Касіяна і літературним дослідженням Я. Гояна, що осмислює життєпис видатного художника та один із його творчих напрямів — автопортретування, що пройшло крізь усе життя художника. Він доходить висновку, що художник — один із тих учителів, у котрого “треба вчитися любові до України”.
Книга “Світло з неба” вийшла з посвятою мамі Олені і татові Петрові: “Стою на колінах у світлу пам’ять Вашу, Мамо і Тату, і бачу сяйво з небес любові — то світять зорями непогасними Ваші праведні душі”. У цих словах — загадка любові автора до рідних людей, яких він вважає святими. То свята синівська любов, що переходить у правдиву молитву до тих, хто дав йому життя: “Дякую Вам, Тату, за слово правдиве, як сповідь. Знаю, це з Вашого поетичного слова, виколиханого на піснях народу й не згрубілого на твердих гонах життя, зродилися і йдуть у світ мої книжки, ідуть доброї години, коли Україна здобуває волю, щастя і добру долю. І я молюся, щоб душа і цієї книжки була так чисто настроєна, як струни і душа Вашої, Тату, скрипки, яка вміла відгукнутись навіть на тихенько мовлене слово і в тон йому забринітизаговорити, бо скрипка жива”.
І далі: “Дякую, Вам, Мамо, за рідну українську мову. Вона засвітилася мені у Вашому слові, як цілий світ у ранковому сонці. Слово Ваше осяяло нас, дітей, любов’ю — великою, як сонце, святою, як небо, рідною, як земля. Слово Ваше являлося з пісні, усмішки і сльози, а сльоза скропила надію: з роси і води моремокеаном розіллється рідною землею наша мова. Слово Ваше святе стало святим Заповітом: не зрадиш маминої мови — не зрадиш Матері, не зрадиш України”.
Усі тексти Яреми Гояна, переповнені любов’ю до матерібатька, родини і України, треба читати речитативом, це поеми в прозі про осмислення свого Роду. Ось деякі розділи: “Світло з неба” (що сяє з небес в українських іконах), “Молитва за Шевченка”, “Корінь Роду”, “Диво Касіяна”, “Титани нації” (Пророк — Т. Шевченко, Ясновидець — І. Франко, Провісниця — Леся Українка), “Вірую”, “Сповідь перед Мамою”, “Молитва в родинному храмі”, “Клянуся Вам, Україно!”, поезіїпосвяти родині, дружині Оленці, синам Олесеві та Яремі.
Ярема Гоян: “Я поріднив у книзіптахові “Воскреснемо!”, як і книгах “Автопортрет”, “Пророк” і в цій — “Світло з неба”, своє щире слово і живий касіянівський штрих, як зріднені в мені два крила і серце мого любого роду. Буду щасливий, якщо світлинку воскресіння залишить у душах читачів і ця книга з родинного кореня”.
Книжку есеїв “Пророк”, як літератор і митець, Ярема Гоян присвятив життєвій долі Тараса Шевченка та художньому інтерпретаторові його життя і творчості Василеві Касіяну. Автор знову виступає тут поетом прози: “Як у вічно живому слові Шевченка, так і в живому графічному штриху Касіяна чуємо, бачимо, впізнаємо Україну, бо і в слові, і в графічному штриху сяють безсмертні душі Поета і Художника”.
Працю Яреми Гояна — книжку есеїв про двох геніїв — Шевченка і Касіяна — було гідно вшановано на Українському радіо “Культура” в авторській програмі письменника “Шевченкіана Василя Касіяна”. Протягом трьох років була озвучена вся книга у 20 передачах. Читали її автор та артисти Зінаїда Журавльова і Петро Бойко. У цих п’ятдесятихвилинних радіопрограмах композиційно вмонтовувались пісні на слова Тараса Григоровича у виконанні Б. Гмирі, І. Козловського, Д. Гнатюка та інших геніальних українських співаків.
Будучи присутнім на одному з записів як редактор цих передач, одного разу почув, як заслужений артист України, протоієрей Петро Бойко говорив автору: “Вам треба було стати священиком, і ви б значно збагатили українське богослов’я. Ось як у таких рядках: “Молитва і слово прийшли разом, як Бог, і Небо, і Мама, і Тато, і Мова, і Україна”. Якби моя воля, я навчав би української мови за вашими творами!”
Ярема Гоян як майбутній майстер рідного слова виріс у мовному середовищі класиків української літератури — краян Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Наталії Кобринської. Як літератор і публіцист, виріс у “Франковій кузні” Львівського університету. Саме цим класикам Я. Гоян, як видавець веселчанської серії “Урок літератури”, присвятив свої літературознавчі дослідження з позицій сьогоднішньої незалежної України.
Як літератор і публіцист, Ярема Гоян належить до львівської школи майстрів слова. Там він закінчив університет, потім працював журналістом у “Вільній Україні”. Звідти почав дописувати до київських газет, отож незабаром став власкором по Львівській області, а згодом і завідувачем відділу культури газети “Радянська Україна”, якій віддав двадцять літ життя. А понад чверть віку Ярема Гоян — у щоденній подвижницькій праці над творенням книжок для дітей України у видавництві “Веселка”, спочатку як головний редактор, а потім веселчани обрали його своїм директором. Саме тут найбільше розкрився його талант як літературознавця і мистецтвознавця і, що не менш важливо для видавця, — чутливого до цінного літературного слова менеджера.
У велику публіцистику і літературу Ярему Гояна привели книжки нарисів та оповідань 70—80х років: “Вогні яворові”, “Перстень верховинця”, “Рушники”, “Славичі” та ін. Уже в зрілому віці цілком свідомо він визначився у художньомолитовному стилі своїх головних книг. Це завдяки старанням Яреми Гояна у серії “Урок літератури” вийшли адаптовані для дитячого сприйняття есе про світочів української культури Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного. Йому випало творче щастя інтерпретувати у нарисах і повістях життєві долі видатних сучасників, що стали вже класиками, подвижників української культури — художників Олени Кульчицької, Марії Приймаченко та Михайла Дерегуса, композиторів Станіслава Людкевича, Миколи Колесси, Анатолія КосАнатольського, Платона Майбороди, артистів Наталії Ужвій, Анатолія Мокренка, Богдана Ступки…
За повість “Таємниця Лесикової скрипки” Ярема Гоян з рук Олеся Гончара (1993 р.) отримав Шевченківську премію. Символічно: Учневі від Вчителя. При цьому зауважу — більшість книг О. Гончара публікувалися у “Веселці”. Дружина Олеся Терентійовича Валентина Данилівна кілька років тому видала, знову ж таки у “Веселці”, тритомний і нині вже раритетний “Щоденник” цього українського класика і великого патріотагромадянина України.
Олесь Терентійович зазначив у своїй книзі “Письменницькі роздуми”: “Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього його життя не втратити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народною”. У часи скрути, неуваги з боку влади до українського слова, в час економічної кризи незабутній директор видавництва “Веселка” довів українському світові, що патріотична книжка для дітей і юнацтва живе.
Багато хто знає, що Ярема Петрович умів гарно співати, знав сотні пісень від початку до кінця, з варіантами. Я ще нічого не сказав про нього як про організатора книговидавничої справи, особливо для дітей і юнацтва, крім того — великого пропагандиста і захисника української книжки, активного громадського діяча, палкого просвітянина. Численними літературними преміями увінчано його письменницькі досягнення. Він став заслуженим діячем мистецтв України.
Якщо ви бачили Ярему Петровича у вишиванці серед школярів чи на зустрічах із учителями, учасниками ансамблів “Зернятко” (Київ) і “Калинонька” (Немішаєве на Київщині), у бібліотеках, на виставках, то точно знали: він іде до людей, як на свято. Він був щасливий. Якщо людина винесла з дитинства молитву та казку і пронесла їх через усе життя аж до високих своїх літ, — ця людина щаслива, бо в ній живе пам’ять Роду!
В останні роки, перебуваючи на пенсії, незважаючи на хвороби, Ярема Гоян створив величний пам’ятникфоліант у трьох томах про Маркіяна Шашкевича: “Апостол Духа. Портрет”, “Читанка для дъточокъ” та “Читанка для діточок”, у котрих довів духовну спорідненість наддніпрянця Тараса Шевченка і галичанина Маркіяна Шашкевича, які творили в один історичний час одну українську культуру і літературу. Завдяки дивомалюнкам Василя Касіяна, які вдало лягли у тканину тритомника, та мислительському слову Яреми Гояна ця літературноісторична пам’ятка стала чудовим подарунком університетським бібліотекам.
…Даром Божим, благословенним був Ярема Гоян для України.
