Едуард ОВЧАРЕНКО
У Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва активно пропагують національну культуру. За останні роки репертуар театру поповнили музичні твори українських композиторів: “Пригоди Гекльберрі Фінна” Жанни та Левка Колодубів, “Червона Шапочка” Романа Смоляра, “Жив собі пес…” Володимира Назарова. Новою роботою стала опера для дітей “Король Дроздобород”. Автор музики і лібрето відомий український композитор Юрій Шевченко. Сьогодні Юрій Валентинович гість “СП”.
— Ви пишете і для дорослого, і для найменшого глядача. Чи відрізняється робота над цими творами?
— Ні, бо і там, і там звертаюся до людини, до її серця. Але є різниця у мові, якою розповідаю.
До прикладу. Якщо ви будете відому філософську історію, скажімо “Принца Гамлета” оповідати дорослому, то знайдете одні слова, а якщо п’ятирічній дитині, то інші. Ви розповідатимете їй абсолютно щиро, але знайдете якісь інші образи, інші слова. Ви наче хочете розповісти про одне й те ж, але різними засобами. Те саме і з музикою.
— Кілька слів про історію створення опери “Король Дроздобород”.
— 10 років тому я співпрацював із Київським академічним Молодим театром і Станіславом Мойсеєвим, який тоді був художнім керівником цього колективу. Мені запропонували написати музику до дитячої вистави. Це була драматична вистава за п’єсою Богдана Стельмаха.
Матеріал мені сподобався. Богдан Стельмах зробив чудовий переказ казки братів Грімм “Король Дроздобород”. Він переказав цю історію абсолютно посвоєму. Це віршована п’єса, написана гарною українською мовою. Сьогодні велика рідкість отримати такий довершений текст від сучасного автора.
2009 року вийшла прем’єра вистави “Примхливе кохання Дроздоборода”, до якої я написав музику. Це драматична вистава з музичними номерами. Вже 9 років постановка в репертуарі театру. Потім цю виставу ставили у Черкасах, інших містах. А нещодавно в гостях був мій друг, головний режисер Кіровоградського музичнодраматичного театру ім. Марка Кропивницького Євген Курман. Він зацікавився цим матеріалом і вирішив зробити постановку до новорічних свят.
Ще після першої прем’єри у мене виникла ідея перетворити цю постановку на оперу для дітей. Така нагода трапилася завдяки Київському муніципальному академічному театру опери і балету для дітей та юнацтва. Нова вистава базується на тій музиці, яку я створював майже 10 років тому, тому що включив деякі музичні номери. Але це абсолютно новий проект. Це опера. Вважаю, що маленького слухача обов’язково треба познайомити з таким академічним жанром.
— Це вже не перша Ваша робота в Театрі опери і балету для дітей та юнацтва?
— Так, не перша. Вже 8 років тут з успіхом іде мій балет “Бармалей та Айболить”. У цьому театрі працює багато людей, з якими підтримую давні творчі зв’язки. Це Анжела Масленнікова, головний хормейстер театру. Ми з нею працювали разом у багатьох проектах. Я запрошував її і чудовий хор театру на запис різних моїх творів і великої форми, і для міжнародних проектів. Зокрема вона записала хорову частину моєї кантатибалету “Кобзар”, яку мені замовила канадська танцювальна компанія “Шумка” і з успіхом її виконували в різних містах Канади.
Головним режисером театру працює Оксана Тараненко. З нею ми теж знайомі давно.
Чудовий диригент театру Сергій Голубничий став диригентомпостановником “Короля Дроздоборода”, другий диригент — Євген Воронко. А з головним диригентом Володимиром Врублевським теж маю намір зробити не одну спільну роботу.
Я прийшов до театру з ідеєю нової опери, показав деякі номери. Ідея зацікавила директора театру і я став писати велику партитуру. У процесі створення опери знайомив театр із тим, що роблю. Мене цікавило, яке враження справлять ті чи ті епізоди. Таким чином, спілкуючись з театром, ми йшли до прем’єри, яка нещодавно відбулася.
— Яка роль автора у творенні вистави за його твором?
— Так склалася доля, що більшість моїх творів створена для театру. Дуже багато співпрацював із драматичними театрами і надзвичайно люблю процес, коли створюється вистава, тому залюбки відвідую репетиції. І роблю це не для того, аби давати якісь вказівки. Мені цікаво як твір оживає в голосах, акторській грі, оркестрі.
З іншого боку, як і в будьякій виставі, є режисер. Це молодий талановитий режисер Дмитро Тодорюк. “Король Дроздобород” — наша перша спільна робота. Ми легко знаходили з ним спільну мову, обмінювалися думками, радилися.
А ще художникпостановник, головний художник цього театру Людмила Нагорна — це знаний майстер. Історія нашого творчого знайомства теж налічує багато років. До цього вже були спільні роботи.
— Ваше враження від перших показів вистави.
— Я задоволений роботою. Колектив з натхненням працював над оперою. І це дало свій результат.
Партитура не є готовою, коли лише написана у книжці з нотами, вона нікого не хвилює. А коли актори співають оперу зі сцени, коли відбувається контакт зі слухачем, саме тоді народжується музика.
Докладатиму зусиль, аби мою нову оперу “Король Дроздобород” поставили і в інших театрах. Вважаю, що дуже цікаво, коли є різні погляди на один і той самий твір. Якщо вдасться це зробити — буду щасливий.
— Як Ви оцінюєте стан сучасної музичної культури в Україні?
— Мені поталанило, оскільки поруч творять люди, які вже стали класиками. Насамперед маю на увазі Мирослава Скорика, Євгена Станковича і Валентина Сильвестрова. Вони живуть серед нас, пишуть, і ми можемо з ними спілкуватися. Це велике щастя.
Серед моїх колег багато талановитих людей. Але я бачу проблему в тому, що академічний жанр, в якому ми працюємо, не завжди вдається пов’язати з публікою. Скажімо, у Києві мешкає 3 млн людей, багато з них цікавляться академічним мистецтвом. Але концертні зали нерідко напівпорожні. Це тому, що немає ланки, яка б робила промоцію в академічній музиці, аби активніше долучати до неї людей. Але сьогодні у мистецьке життя починає входити нова генерація, і, сподіваюсь, що зовсім скоро вона змінить ситуацію на краще.
У нас відбуваються численні фестивалі. Маємо чудових виконавців. Серед знаних колективів — “Київська камерата” і “Київські солісти”. “Київська камерата” виконує багато творів, написаних сучасними українськими композиторами. За час свого існування колектив зробив титанічну роботу. Його художній керівник і головний диригент Валерій Матюхін уже кілька десятиліть здійснює велику місію, аби музика українських композиторів звучала.
— Кілька слів про Ваші творчі плани.
— До мене звернулася Національна опера України з пропозицією написати оперу “Кіт у чоботях”. Зараз я у процесі творення. Сподіваюсь закінчити партитуру до кінця року.
У планах балетна вистава, яку робитиму разом із моїм давнім співавтором, балетмейстером Віктором Литвиновим і продюсером Тетяною Андреєвою, з якою разом працювали над балетом “За двома зайцями”. Вистава базуватиметься на батярських піснях. Саме ці образи ляжуть в основу нашої майбутньої роботи.
