Микола ПЕТРЕНКО. Довгі тіні від Голодомору

Тіні від Голодомору

Перейшов — немов за третю гору,
Тільки й тут дігнали, тільки й тут
Довгі тіні від Голодомору,
Довгі тіні зашморгів і пут.

Тільки й тут оте жадання: їсти!
Хоч би щось, не гірше сухаря;
Тільки й тут немає інших істин,
Інша не засвітиться зоря.

Тільки й тут у небі чорна хмара,
Що заступить сонце, мов нема.
Це за що така Господня кара
Наді мною — чи над усіма?

Чорні тіні, наче вовча зграя —
Люті ікла, гострі пазурі:
Це б догризти те, що не вмирає,
Доконати в тій пекельній грі.

Довгі тіні — крізь життя, ще й довші,
Виростають крізь печаль і щем,
Копошаться у темнющій товщі,
Тільки очі блимають вогнем…

Перейду — за славу і неславу,
Перейду таки ж бо, перейду —
На квітучу сонячну галяву.
І спочину: просто упаду!..
Переддень

Мозольна осені ознака —
Вітрами сушена стерня.
Ще голод, чорний вовкулака,
З-під тину квилить, як щеня.

Про нього ще непевні вісті,
Ще тільки відгомін чуток —
Та вже московські кагебісти
Його беруть на повідок:

Учись на білий світ гарчати —
Бо наша визріла доба!
І з ним — від хати і до хати:
Останнє зерня вигріба!..

На втіху владним бузувірам,
Чужим ревнителям добра —
О, він росте, він стане звіром,
Що все на світі позжера!

І вас, раби чужої влади,
Що грабежами звикли жить,
І так завиє із досади,
Що навіть пекло задрижить!..

Під знаком 33

З душі здирати шкіру? Так, дери!
Оголена — вона чесніша втричі:
Моє життя — під знаком 33,
Стражденної і проклятої притчі.

Та я однак до безуму люблю
Вас, хто повік не згоден помирати:
Я не прощу ні небу, ні кремлю
Цієї в чорта купленої дати.

Він мідний гріш у пазусі трима,
З обдертого здира ошматки німба.
Я знаю: гріх. Але гріхів нема
Там, де народ лишається без хліба.

Знак

Вона ходила в села і в міста,
Вона кричала, чорна від нестями, —
Що бачила вогненного хреста,
А на хресті — Марію з колосками!..

Її взяли на допит в гепеу,
Де іроди безжальні та уперті —
Вона і там кричала крізь пітьму,
Що то був знак — знак голоду і смерті!..

Кусник хліба

День такий — що пошматує люто
Серце неоперене твоє:
Кусник хліба дивом роздобуто:
З’їв би сам — так віра не дає.

Принесеш до зболеної хати
Правдами й неправдами всіма:
Всім роздати! Всіх нагодувати!
Де ж той хліб? Жахаєшся: нема!..

Сім корів

Я забути хотів, я умом не дозрів:
Сім корів мов корів — сім голодних корів?

Це мов річку густої смоли перебрів:
Сім корів — що пожерли сім інших корів?

Те і те пригадав — та душі не зігрів:
Сім голодних корів — сім колгоспних корів?

О, вони пожеруть, сім голодних корів, —
І сім ситих корів, і сім Божих корів!..

Мамо, подивися у вікно

Як багато небом нам дано —
Радості, погибелі, нестями:
Мамо, подивися у вікно, —
Там іде малий хлопчак з торбами.

Що він там для тебе приберіг,
Що зібрав на людях, нажебрачив?
Мати вибігає за поріг,
Мати, що аж похлинулась плачем…

Сонце сипле золото луски:
Що ж там, що в тій латаній торбині?
Зібрані на стернях колоски,
Що в хлоп’ячій пам’яті донині…
Кропивне молоко

Ти як отой твій брат на вилах,
На вилах братньої Москви…
Ти виживеш: в дитинних жилах
Тектиме кров із кропиви.
Бо материнське — щезло, зсохло:
Голодний клопіт надарма…
Поміж померлих, вбитих, здохлих,
Однак же — там тебе нема.

Ти виживеш! Направду — дивом,
Бо ж як — ні краплі молока?
Оте твоє питво кропивне
Тебе подосі обпіка.

Чи ж так — душа у тебе вовча,
Їдуча праведна душа?
Ти виживеш, затятий хлопче! —
Сам сатана тебе втіша…

Дівчина із маками

Тридцять третій. І Сула весняна.
Тільки ж душу сумнівом пройма:
Дівчина із маками, Оксана —
Де вона? Під хвилями. Нема…

Може, іншим гірко і завидно,
Може, іншим заздрість зашкребе:
Як тобі під хвилями — там ситно?
Дівчино із класу “Вісім-Бе”.

В царстві нерозгаданих урочищ,
Як твоїй невизрілій красі?
Я прийду — чи ти не залоскочеш,
Дівчино із маками в косі?

Плеще хвиля, плеще хвиля, лащить:
Світом недолюблено тебе.
Краще так — ніж з голоду? Не краще,
Дівчино із класу “Вісім-Бе”…

Вигнанці

Дитинство — а що пригадаю?
Далекі квітучі жалі…
Там нас виганяють із раю,
У пекло — бо ми куркулі.

Бо ми із козацької сотні:
Он поле, діброва, вітряк.
І ми, в переднівку голодні,
І біль, що не втихне ніяк.

Літа у врожайних покосах,
Сльоза по господній щоці…
Ми виросли, купані в росах,
І правди сухар у руці…

І їх також?

І буде Суд — в страшну Господню пору,
І буде Суд — без брехень і облуд:
А як же ті, мерці Голодомору,
Їх теж туди, на той Останній Суд?

І буде їм оскарження найвище —
За ті гріхи, що коїлись-таки:
За колоски з колгоспного стернища,
Морожені з кагатів буряки.

А чи — на чола срібносяйні німби —
Бо ж де подіти ту мертвотну тінь? —
І кожному — ось так! — по скибці хліба:
Хай розкошують в Господа!
Амінь.
Сухар на вибір

Пригадалось — тоді, болю здавнений вимір:
Доля вийшла навстіч — і у неї на вибір

Карамелька й сухар, щось одне лиш, мій хлопче…
Згадка й далі гірчить і забутись не хоче.

В мене правда гірка, то ніхто й не потішить:
Я обрав сухаря — бо він чорний і більший.

Що це — в долі сльоза? Очі сині аж сині!..
Я обрав сухаря — він зі мною й понині…

Прощення

Знов таке — мов сповідь при вині,
При високій славі чи неславі:
Бог простив розбійнику? Я — ні!
Ну хіба що в смертну мить Варавві.

Бог пішов — та чи до злидаря?
Митар запросив у щедру пору…
Я прощу — хто вирвав сухаря
З рук моїх у день Голодомору?

Не прощу за царство крижане,
За оті страшні для батька ґрати…
Бог до Юди: — Поцілуй мене!..
Я не хочу Юду цілувати.

Я свої гріхи розпорошу —
Листям із осикової гілки.
Бог мене осудить: я грішу!..
Що казати — я поет, та й тільки…

Обранець мертвих

Дж. Мейсу

Совість — не тільки гасло,
Честь не погине, ні!
Мертвим довіку вчасно
Гинути у борні.

В сірих голодних німбах,
Зводитись до висот:
Спраглі окрайця хліба —
Щоб не погиб народ!

Мертві, тверді, незримі —
Хто їхній біль обрав?
Ті, що сьогодні з ними
В захисті їхніх прав.

Мертві — в безодню цифри,
Люта зі смертю гра:
Гляньте — старий люципер
Чорну сльозу втира!..

Мертві не дошептали
Праведний Отченаш —
Мертві тебе обрали:
Будь же як голос наш!

Криком кричи в безодні
Вирваних з болю слів —
Там, де ячать голодні
Очі пекельних днів.

Будеш ти нашим дзвоном,
Совістю і пером —
В тюрмах, сибірах, зонах,
Над голубим Дніпром!

м. Львів

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment