України незрадливий син

Казимир ЯРЕМА,
голова Тернопільської РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка

У клубі села Острів Тернопільського району Тернопільської області відбувся вечір пам’яті поета-патріота, шістдесятника, просвітянина Василя Ярмуша, який усе своє коротке життя боровся проти русифікації, вів просвітницьку роботу з пропаганди багатства і краси української мови, слова, пісні. Головне кредо його життя — любов до України:
Стаю перед тобою на коліна,
Моя свята, прекрасна Україно…
Тобою лиш живу,
Тобою день стрічаю,
Тобою мучуся, за тебе і згоряю…
Але люблю… і я не заміняю
Ані на що тебе, коханий краю,
Бо я твій син,
Твій незрадливий син
Навіки!
(“Дума про Україну”)
Висока національна свідомість передалася Василеві генетично від попередніх поколінь, від родичів. Його батько й мати шанували українську культуру, традиції, звичаї. Батьків рідний брат Михайло Ярмуш був у Січових Стрільцях, воював за Україну в 1918—1921 роках. Мамин тато, Василів дідусь, Юрій Ванькевич і мамині брати Володимир та Іван були членами ОУН, воїнами УПА й загинули в боях із московсько-більшовицькими окупантами. Батька Василя, Ілька Ярмуша, за те, що не хотів вступати в колгосп 1950 року, більшовики заарештували, били, морили голодом у тюрмі, втративши здоров’я, він передчасно помер.
Так що Василь ніяк не міг вступити у примирення із радянською владою. Він, як і Василь Симоненко, Василь Стус, розумів і відображав у своїх творах жорстокість і зло тоталітарної системи, показував, що причина всіх бід і страждань українського народу — панування чужинців на нашій землі:
Посходилися сусіди,
Посідали ген на лави,
І паюють по кавалку
Материнську добру славу.
Ми для них і нерозумні,
І не можем, і не вмієм,
Не так дихаєм і плачем,
Не так косим, не так сієм…
(Монолог Микити з поеми “Чорний ліс”)
Василь Ярмуш в далекі роки ХХ ст. відкрито закликав українців до боротьби за волю:
Я скажу їм: — Встаньте, браття,
І виходьте на подвір’я.
Подивіться, сонце сходить.
Гей, розправте дужі плечі.
Грай, музико, похідної,
Хай у сні тривог щоденних
Заклекоче пісня бою.
(“Дума про життя”)
Василь Ярмуш кликав український народ до збройної боротьби за волю:
Тут кожне слово, кожен крок
Могуттю б’є у вільні груди…
Святи, Тарас, ножі для люду,
Як вождь його і як пророк!
(“У вінок Кобзареві”)
Василь проводив велику громадську роботу з пропаганди української пісні, слова. Він створив при районній газеті товариство “Розмай”, яке готувало молодих поетів, прозаїків, композиторів. У клубі села Острів під його керівництвом діяли гуртки художньої самодіяльності, які часто давали концерти у містах і селах Тернопільщини.
За поезію і громадську активність Василя переслідували, арештовували, робили в хаті обшуки, забирали рукописи, не давали роботи, хоча він закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, був прекрасним журналістом.
Не дивлячись на всі труднощі життя, ускладнені важкою хворобою, Василь боровся і не зламався, не спокусився на обіцянки тодішньої влади, яка обіцяла йому хорошу роботу, матеріально забезпечене життя, щоб він тільки написав вірші, які б прославляли радянську владу і її вождів. Але він цього не зробив, не зрадив своїх родичів і всіх героїв, які віддали життя за Україну, не зрадив Україну.
Складнощі життя, важка хвороба, переслідування, матеріальні труднощі призвели до того, що 22 вересня 1976 року у 36-річному віці Василь Ярмуш помер.
В. Ярмуш створив високопатріотичну і високохудожню поезію, написав прозові твори, частина яких розміщені у збірках “Казка про тебе” (1972 р.), “Граніт і полум’я” (1977 р.), “Зійшла в полях озимина” (1994 р.), “Над Серетом” (1998 р.).
Вечір підготували й провели просвітяни Тернопільського району, Тернопільського педінституту, працівники культури, рідні та друзі поета.
На вечорі презентували книжку “Василь Ярмуш у споминах”, упорядковану доктором мистецтвознавства, професором Тернопільського педінституту, активним просвітянином, мешканцем села Настасів Тернопільського району Олегом Смоляком, який знав В. Ярмуша, співпрацював з ним у товаристві “Розмай”. О. Смоляк поділився спогадами про співпрацю з В. Ярмушем, наголосив, що Василь був талановитим поетом і справжнім патріотом України. Також прочитав вірші Василя “Хиталась ніч”, “Кажуть люди, що я не пара”, “Спогад”, “Радість”.
У своїх спогадах рідна сестра В. Ярмуша Ярослава розповіла про дитячі та юнацькі роки Василя, його життєві труднощі й незламний український дух. Зі спогадами “В. Ярмуш знайшов своє покликання у слові” виступила його двоюрідна сестра Галина Нечай-Харчук. Племінниця В. Ярмуша Оксана Кернична виступила зі спогадами “Передчасно обірвана струна”.
Просвітянка Марія Смоляк прочитала вірші В. Ярмуша “Знов небо фіалковосинє” і Арсена Вікрути “Пам’яті Василя Ярмуша”.
Голова Тернопільської РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, історик, краєзнавець, публіцист Казимир Ярема розповів, що особисто знав В. Ярмуша, цінує націо­нальну свідомість поета, високопатріотичну спрямованість його творчості, а також повідомив, що просвітяни села Острів під його керівництвом домоглися ще 1990 року перейменування вулиці Леніна на вулицю В. Ярмуша, а 2000 року обладнали кімнату-музей В. Ярмуша у місцевій школі і видали книжку К. Яреми про В. Ярмуша “Життя, мов спалах зорі” та упорядковані К. Яремою книжки творів В. Ярмуша “Україна моя барвінкова” та “Мелодії, освячені любов’ю”, які були перевидані з доповненням 2015 року.
Редактор газети “Божий сіяч” Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, отець Олесь Глубіш у виступі “Ярмушевий “Розмай” відкрив мені красу поетичного слова, розповів про захопливі та радісні часи творчої співпраці з В. Ярмушем у товаристві “Розмай” у 1970-ті роки, згадав побратимів по товариству.
Із Божим словом у честь пам’яті поета до присутніх на вечорі звернувся отець Василь.
Належну шану і добре слово про Василя Ярмуша у своїх виступах промовили голова Тернопільської районної ради Андрій Галайко і голова Острівської сільської ради Богдан Піщатін, які посприяли виділенню коштів на видавництво “Василь Ярмуш у споминах”.
У виконанні юних просвітян ансамблю хлопчиків Острівської ЗОШ І–ІІІ ст. під керівництвом учительки Наталі Кошильовської на вечорі прозвучали пісні на слова В. Ярмуша “Острів’яночка”, “Незабудки”. А на закінчення вечора ансамбль хлопчиків разом із народним хором села Острів (художній керівник Степан Джуровський) виконали пісню про Острів на слова В. Ярмуша, а музика Юрія Брикайла, яку підхопили всі присутні в залі.
Пам’ять про поета-патріота, його творчість житимуть у вдячній пам’яті земляків.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment