Чорним по білому

Муніципальна влада Філадельфії, вшановуючи жертв Голодоморугеноциду 1932—1933 років в Україні, офіційно проголосила листопад місяцем жалоби. Місцева українська громада не лише спонукала до цього, а й робить усе можливе, щоб донести не тільки інформацію, а й почуття, вкладені в це офіційне рішення, до якнайширших верств міста. В Українському освітньокультурному центрі (Дженкінтавн) відкрито унікальну авторську інсталяцію “Невинно убієнні душі Голодомору. Пам’ятаймо!”, створену Даною та Романом Лунями, заслуженими діячами мистецтв України, співзасновниками Товариства “Сила духу”.

…Тут кожна деталь має значення. За шкляним забралом замкненого простору 4х1,5х1 м, відгородженого від світу, як у голодоморні роки українські села — від можливості порятуватися, стоїть дівчина — струнка, чепурна, заквітчана маками й калиною. Вродлива, напевне. Але обличчя не видно.
— І не шукайте, — каже Дана Лунь, член НСХУ. — Ця центральна постать — символ України 1930х років, у якої намагалися забрати все, навіть обличчя й душу, перетворивши на безтілесний манекен. Дівчину вбрано в оригінальний одяг Наддніпрянщини, де голодомор лютував найдужче. На шиї — розкішні коралі, але які вже розірвані й поступово розсипаються, падаючи додолу… На голові великий вінок із золотистого пшеничного колосся, маків, калини… Від нього розвіваються чорні стрічки. По них, аж донизу, розсипані зерна, ягоди та мачинки. Також чорні. Вони спадають до землі, аби прорости, але натомість постають чорними тінями й символізують мертві душі загиблих. Їх багато, легіони, які йдуть у безвість.
Поряд прялка, на ній чорна хустка, пучечок пшениці з чорними стрічками… Горять свічки..
— Чому тут так багато чорного? — хтось запитав, зупинившись. І пані Дана починає розповідати.
“Підійшов Іван Кулак із синочком Данилком. Хлопчик, дивлячись на те, що відбувається за шклом, запитав: “А що це таке? Чому? За що? Чи можна було тим людям допомогти?..” Потім він підходив ще кілька разів і робив з нами витинанки, які в цій інсталяції символізують душі невинно убієнних… Мене дитяча реакція зворушила до сліз. Я виросла у Львові, про голодомор дізналася в дитинстві. Пригадую, була в літньому таборі під Львовом. У центрі села стояв пам’ятник Сталіну, біля нього росли дикі маки, які ми з сестрою рвали й робили з них лялечки. Одного дня нас приїхала провідати мама, і з нею розговорилася старша пані, яка працювала на кухні. Ми звали її тьотя Ліза, бо вона приїхала зі Східної України. Мама, напевне, запитала її, що привело жінку в наші краї. Вона й розповіла мамі про ті жахіття, про які ми дедалі більше дізнаємося лише тепер: вимерлі села, опухлі діти, нелюдська політика Сталіна. Пригадую, що той пам’ятник у центрі села почав здаватися мені страшенно великим і ми з сестрою більше ніколи не ходили туди рвати червоні маки для своїх забаганок”.
Інсталяцію створено в чорних, червоних і бордових кольорах. Чорний переважає. Митці прагнули передати атмосферу суму, жалоби й тривоги, щоб донести інформацію й викликати співпереживання, емоції.
Композиція ніби розгорнута книга. Привертають увагу рукотворні картини. На них вишито Голодомор, Чорнобиль, війну, які їхня авторка — народна майстриня Надія ВінарськаМарченко з Києва пов’язує воєдино.
Є тут і Прокламація з резолюцією міської влади Філадельфії — про жалобний місяць листопад…
“Активну участь у здійсненні проекту взяв Філадельфійський громадський комітет вшанування жертв Голодоморугеноциду 1932—1933х років в Україні, який очолює Уляна Мазуркевич, та адміністрація Українського освітньокультурного центру, — додає Роман Лунь. — І це дуже символічно, адже ця трагічна сторінка української історії — наш спільний біль, нагадувати іншим про неї — наша спільна справа. Це свідчить, що “Філадельфія пам’ятає, світ визнає”. Запрошуємо всіх: прийдіть, подивіться, подумайте, осмисліть і зробіть усе можливе, щоб подібне не повторилося ніколи й ніде на нашій планеті”. Засвітіть Свічку Пам’яті жертвам Голодомору!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment