Останні промені осінньої палітри

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
У Музеї книги і друкарства України відкрили виставку заслуженого художника України Ореста Манюка, на якій представлено понад 40 його картин, створених протягом 2013—2018 років. А в Музеї гетьманства працює виставка декоративноужиткового мистецтва і живопису “На рідній, на своїй землі” творчого подружжя — заслуженого художника України, лауреата Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди Івана Черниша (живопис) та лауреата Міжнародної премії ім. Миколи Сингаївського Наталії Дмитренко (декоративноужиткове мистецтво).

Орест Манюк працює в жанрі станкового олійного малярства, експериментує зі світлом, композицією, малим і великим форматом полотен. Не порушує композиційної цілісності, а в результаті — переконливий образ живої природи, рукотворні архітектурні ансамблі.
Народився художник 16 червня 1956 року у Львові. 1983го закінчив відділ художньої кераміки ЛНАМ. Його вчителі — визнані митці Е. Мисько, М. Ткаченко, О. Дуфанець, Ф. Ярема, М. Малавський.
З 1995 року — член Спілки рекламістів України, з 2008го — член НСХУ. Засновник мистецького об’єднання “Вориння”. Учасник всеукраїнських, міжнародних виставок, симпозіумів, пленерів образотворчого мистецтва. Постійний учасник пленеру “Максим” у Славську. Автор понад 20 персональних виставок в Україні, Європі та США. Його твори є в музейних і приватних колекціях 40 країн світу.
“Орест Манюк — людина надзвичайно колоритна. Його живопис насичений кольорами, він радісний і потужний”, — підкреслив заслужений художник України Олександр Ольхов.
“Художнику дуже непросто відразу почати малювати на новому місці. Потрібно оглянути й відчути його. Орест Манюк вміє це швидко робити. Вражає широта географії його робіт. Сьогодні всім нам так не вистачає позитиву, а нова виставка покращить настрій”, — зазначила художниця Тетяна Красна.
“Серед міст, де доводилося бувати, найбільше вразив Неаполь. До того, що вивчав в Академії з книжок, тут можна було доторкнутися руками. Колоритні Верона і Венеція, а Рим нагадує великий мурашник. Львівські вулички подібні до італійських. Цікаві замки Афона. Але найкраща земля та, де ти живеш. Беру участь у багатьох пленерах. З радістю приїжджаю на пленери до Києва. Ці заходи дають можливість обмінятися досвідом, повчитися”, — зізнався Орест Манюк.
Свою синівську любов до рідної землі митець намагався передати в карпатських пейзажах: “Гарний день. Славськ”, “Бойківська осінь”, “Гірський потік”. Милують око натюрморти: “Біль мальви”, “Квіти на підвіконні”, “Ікебана з кактусом”. Столиці художник присвятив картину “Золоті ворота. Київ”. Але найбільше представлених робіт створені під враженнями подорожей О. Манюка світом: “Венеція. Рожевий вечір”, “Помпеї. Вид на Везувій”, “Фортеця Рокка. ХІІІ ст.”, “Вулички Неаполя”, “Монастир Симона Петра. Греця”, “На Темзі. Лондон” та ін.

***
Іван Черниш народився на Житомирщині. Закінчив Одеське художнє училище і Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури. Працює в галузі станкового та монументального живопису. Використовує різноманітні техніки: розпис, вітраж, мозаїку, скульптурний барельєф, сграфіто. Роботи Івана Черниша є у приватних колекціях і в Україні, і за її межами. Він учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних виставок.
Живописний ряд започатковує твір “Мама”, про який заслужений діяч мистецтв України Дмитро Янко написав: “Іван Черниш створив образ матері, яка, як і всі Матері Землі, тче нескінченну золоту нить вічності”. Потім пейзажі без важких ефектів. Адже справжня краса не потребує прикрашання та надуманості — вона стримана й глибока своїм первозданним змістом. Усі художні твори Івана Черниша поєднує лірична задушевність і глибока людяність.
Серед представлених робіт увагу відвідувачів привертають портрети “Володимир Осипов”, “Дора Василівна Нипорко”; поруч яскраві пейзажі — “Тиша”, “Село у Молдові”, “Свіжий вітерець”; мотиви народнопоетичної творчості присутні в полотнах “Мальви”, “Колядки”, “Польова царівна”, “Місячна ніч”; столиці художник присвятив картину “Володимирський собор вночі”, дитячі спогади лягли в основу роботи “Дитинство”.
Окрасою виставки та її продовженням стали твори, виконані в техніці в’язання Наталією Дмитренко. Саме вона перемогла в конкурсі “Моя в’язана мрія”, що відбувався в рамках Всеукраїнської виставки в’язання “Тепла осінь” восени 2016 року в Центрі української культури та мистецтва.
Наталія народилася в місті Фалешти (Молдова), у творчій українській родині. Батьки передали доньці весь свій творчий досвід і прищепили любов до України. Змалку захопилася рукоділлям, навчилася шити та в’язати. У традиційні прийоми завжди додавала творчу іскру. З року в рік вдосконалювала свої вміння.
Наталя вже встигла взяти участь у виставках не лише в Україні, а й у Швейцарії, Угорщині, Австралії, Італії та Молдові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment