В єдності сила народу

Дарія ЧУБАТА,
голова ТМО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, м. Тернопіль
Наближаючись до 150-річчя від дня створення “Просвіти” в Україні, Тернопільське міськоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка знайомить вас із короткими історичними фрагментами розбудови просвітянської діяльності в Тернополі.
Філію “Просвіти” в нашому місті започаткував Олександр Барвінський — старший учитель Тернопільської учительської семінарії. Він склав статут філії, подав на затвердження Галицькому намісництву у Львові. А 29 червня 1876 року в залі Тернопільського магістрату (управи міста) відбулись установчі збори “Просвіти”. Головою філії обрали крайового адвоката, доктора права, голову міської управи Володимира Лучаківського. Секретарем філії “Просвіти” обрали Олександра Барвінського. До філії вступили, окрім священиків, вчителі та ще кільканадцять визначних міщан Тернополя. Вони організовували вечори, ставили вистави, створювали курси для неписьменних.

Цьогоріч у сесійній залі Тернопільської міськради відбулись урочини до 180-річчя від дня народження першого очільника просвітян Володимира Лучаківського.
Він народився 19 березня 1838 року в селі Ременові (тоді повіт Камінка-Струмилова Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Кам’янко-Бузький район Львівської області) у сім’ї священика УГКЦ о. Дмитра Лучаківського та його дружини Антоніни Дольницької. 1845 року сім’я переїхала у село Довжанку Тернопільського району, куди батька направили парохом. У Володимира були сестри — Олександра, Емілія, Людвіка, Кароліна. Людвіка вийшла заміж за отця Левицького. Ця гілка дала Україні відомого вченого-математика Володимира Левицького, іменем якого нині названо Тернопільську ЗОШ № 16.
Кароліна, у заміжжі Окуневська, стала мамою першої в Австро-Угорщині жінки-лікаря Софії Окуневської, яка закінчила медичний факультет університету в Цюриху.
Після закінчення Тернопільської державної (класичної) гімназії Володимир Лучаківський навчався на правознавчому факультеті Львівського університету. Ще студентом видав свій перший вірш “Степ”, що увійшов до збірника “Зоря галицкая яко альбум на год 1860”. Відбувши практику та захистивши докторат у Ягеллонському університеті Кракова, Лучаківський повертається до Тернополя і в 24 роки стає єдиним адвокатом-українцем у місті.
Зі студентських років Володимир Лучаківський захоплювався етнографією. Даючи юридичні поради приїжджим селянам із навколишніх сіл, водночас занотовував у спеціальний записник легенди, бувальщини, прислів’я та приказки. 1892 року в Тернополі побачило світ перше число щорічника наукового гуртка, де надрукували дослідження Володимира Лучаківського “Причинок до етнографії Галицького Поділля”.
Крім правничої практики, відома також його громадська праця на користь тернопільської громади. 1884 року Лучаківський був одним із організаторів та головою товариства “Руська бесіда”. При ній створили аматорський театр, для котрого Лучаківський переклав із німецької та польської мов понад 20 п’єс, що стали головними в репертуарі українського театру в Галичині. З його іменем тісно пов’язане відкриття в Тернополі благодійної установи-притулку для старих і немічних тернопільців — відомої як “Фундація князя Констянтина Острозького”, точніше “Завєдєніє-фундація”. А 1893 року в Тернополі збудували “Руську бурсу” — гуртожиток для незаможних гімназистів-українців.
Активна громадянська позиція Володимира Лучаківського, його поміркована політика, беззаперечний авторитет, уміння дипломатично вирішувати проблеми й працювати разом, допомогли Лучаківському перемогти на виборах. 3 березня 1896 року він стає першим бургомістром-українцем за походженням. При чому, обрала його на цю посаду більшість тодішньої громади міста — поляки та євреї. За роки роботи бургомістром він провів у Тернопіль телефонний зв’язок, уклав угоди з фірмами Відня та Будапешта, завдяки чому в місті збудували електростанцію, проклали водогін і каналізаційну систему, розбили парк відпочинку, почали будувати вулиці в європейському стилі.
16 вересня 1900 року Володимир Лучаківський брав участь в освяченні нового приміщення Тернопільської вищої реальної школи. Він був співорганізатором українських товариств у місті: “Міщанське братство”, “Приятелі музики”, філії товариства “Рідна школа”. Як бургомістр зустрічався з Іваном Франком, Соломією Крушельницькою, залучав їх до культурного життя Тернополя.
Помер Володимир Лучаківський 11 квітня 1903 року. Похований у Тернополі на Микулинецькому кладовищі. Щороку на його могилу просвітяни, інтелігенція міста покладають квіти вдячності і в березні, і в квітні.
Нині в приміщенні міської ради встановлено меморіальну дошку Володимиру Лучаківському. Його іменем та іменем Олександра Барвінського, а також на честь товариства “Просвіта” названо вулиці. Музична школа № 1 носить ім’я брата Олександра Барвінського Володимира, а музична школа № 2 — Михайла Вербицького, автора музики славня “Просвіти”, на фасаді закладу йому встановлено меморіальну дошку.
1883 року головою “Просвіти” Тернополя обрали Олександра Барвінського. Спільно з ним просвітяни виголошували реферати, читали лекції, засновували читальні “Просвіти” в селах і містечках Тернопілля, здійснюючи там культурно-просвітницьку роботу.
Тоді ж він започаткував “Руську історичну бібліотеку”, а через рік створив “Руську бесіду” — осередок громадського життя місцевої інтелігенції.
1934 року президентом “Просвіти” Тернополя став професор Іллярій Брикович — один із найвидатніших громадських діячів краю. Містилась тоді “Просвіта” в побудованому за кошти мешканців Тернополя будинку на вулиці Міцкевича, 2. Тут успішно працювала читальня ім. Михайла Драгоманова, нині — “Євроцентр”, на його фасаді 2011-го просвітяни міста відкрили меморіальну дошку.
Значної шкоди завдали “Просвіті” і представники царської Росії, і польська влада: знищили читальні, бібліотеки, репресували просвітян. Останнє засідання “Просвіти” в таких умовах відбулось 8 червня 1939 року. З приходом у вересні 1939 року радянських військ товариство “Просвіта” заборонили, а відтак — ліквідували. Знищили цінні історичні й архівні документи, рукописи, а просвітяни пізнали пекло ГУЛАГу. Німецькі окупанти теж не дозволили відновити роботу “Просвіти”. На зміну їм прийшли “другі” совєти (1944—1991 роки) і відновили ще масштабніші репресії проти просвітян.
Відродилось у Тернополі товариство української мови ім. Тараса Шевченка 1989 року. Його першим головою (1989—1990 рр.)
обрали Віктора Литвинчука, 39-річного інженера-будівельника, управлінця, громадсько-політичного діяча, літератора, а з 1997 року — академіка Академії будівництва України, уродженця села Острожець Рівненської області. А з 1991 до 1993 року очолював Тернопільське міське товариство української мови ім. Т. Шевченка 45-річний Євзевій Чижишин — хімік-технолог, уродженець Борщева Тернопільської області.
Із 1994 року донині Тернопільське міськоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка очолює уродженка Тернополя Дарія Чубата — лікар вищої категорії, “Відмінник охорони здоров’я”, член НТШ, спілок журналістів та обласного лікарського товариства, поетеса, режисер-постановник, сценарист, громадська діячка, депутат Тернопільської облради двох скликань, кавалер орденів “За заслуги ІІІ ступеня” і “Князя Ярослава Мудрого V ступеня”.
Просвітяни Тернополя щорічно урочисто відзначають 22 січня День Соборності, 29 січня — День пам’яті Героїв Крут, 9 листопада — День писемності. В ці дні відбуваються круглі столи, тематичні читання, наукові конференції, виставки, відеолекторії у навчальних закладах міста, кінопокази та їхнє обговорення за участю режисерів і знімальних груп.
“Просвітяни” запровадили традиційні пошанування пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, відомих місцевих письменників, художників, бардів, композиторів. Традицією стало святкування святого Миколая, Різдва, Великодня спільно з малозабезпеченими людьми та дітками з особливими потребами, створення родинного затишку при свічці, молитві й доб­рому слові.
Активно просвітяни Тернополя співпрацюють з просвітянами-однодумцями міст Борислава Херсонської області, Херсона, Сум, Глухова, Бобровиці Чернігівської області, Запоріжжя, Одеси, Іллічівська, Хожува (Польща). Неодноразово відвідували їх спільно з акторами народного шкільного театру “Дивосвіт” ТЗОШ № 22 (керівники — О. Матвієвська, Л. Лисюк), активно обмінюються просвітницькою літературою, відео- та аудіоконтентом.
1999 року світ побачила книжка “Десятий ювілей відродженого міського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка 1988—1998 роки” (автори — Д. Чубата і Є. Чижишин), відбулись святкові заходи до 130-річчя діяльності “Просвіти” в Галичині.
2012 року вийшла друком книжка “Просвітянські будні і свята” (автор — Д. Чубата), матеріали міжнародної-наукової конференції “Українську святиню — українському народові” (автори — А. Гудима, Д. Чубата). 2018 року до 150-річчя “Просвіти” в Україні видрукувано книжечку-розмальовку “Хто це створив?” (автор — С. Костишин), загадки-розмальовки “Чудовий Творець” (автори — О. Каравицька, С. Костишин), книжечку “Стежинами життя” (автор — О. Каравицька). Книги видано завдяки меценатам С. Надалу, М. Ратушняку, О. Караванському, П. Ландяку, В. Перцю, А. Білику, М. Лазару та іншим, які беруть активну участь у просвітянських заходах. Видання вручили первинним осередкам “Просвіти” та бібліотекам міста безкоштовно.
Слова й музику славня “Молодої Просвіти” написала 2000-го тоді ще студентка Катерина Корольчук-Популяк — викладач Тернопільської музичної школи № 1 ім. В. Барвінського. Славень “Ода “Просвіті” до 150-річчя “Просвіти” в Україні написав Д. Демчинський, музика М. М’якуша — керівника Тернопільського народного хору “Просвіта” ім. І. Кобилянського.
Про діяльність міської “Просвіти” щорічно публікуємо понад сто відгуків у рубриці “Обрії Просвіти” часопису “Вільне життя плюс”, а також в інших місцевих газетах, інтернет-виданнях. Часто просвітян запрошують до слова радіо й телебачення.
Оформлено альбоми про проведену щорічну роботу просвітян. У них світлини, друковані матеріали, відгуки. Зберігаємо їх в обласному краєзнавчому музеї.
Запроваджено соціальний проект “Єднання поколінь” (автор, засновник просвітянин Леонід Бицюра). У рамках проекту відбувається просвітництво тернопільців поважного віку з питань юриспруденції, соціального захисту, ведення здорового способу життя, медіаграмотності тощо. Досвідчені тернопільці діляться досвідом із юним поколінням, спілкуються з народними майстрами, поетами, художниками, співаками, засвоюють нові знання й уміння, переглядають українські кінострічки і навіть вивчають ази танцювального мистецтва, проводять фізкульт-паузи “Бережи здоров’я”.
Сподобалися вечори: “Любіть, як він, страждальну Україну”, присвячені Кобзареві; “Я над світом буду проростати” — місцевому поетові Василеві Ярмушу (просвітяни ТЗОШ № 5); читання поезії Степана Алича “Розіп’ятий промінням” (просвітяни другої міської лікарні); наукові читання “Х-промені Івана Пулюя” (студенти ТНТУ ім. І. Пулюя); “Нобелівські читання”. Студенти вишів зустрічалися з вишивальницею ікон із Вінниччини Галиною Демчук (у рамках проекту “Схід і Захід разом”); із художником Іваном Марчуком; співачкою Ніною Бай “Ви в пам’яті залишитесь, Маестро” (зустріч приурочена творчості композитора Анатолія Горчинського); письменником із Херсона Анатолієм Кичинським; священиком, поетом, бардом Сергієм Стельмахом та іншими.
У бібліотеці № 8 студентам профтехучилищ презентували видання Г. Боннера “Табір у Ван-Сен-Жані 1941—1944”. Змістовно минула “Книгоманія—2018” з письменниками, співаками, професорами, учнями шкіл, присвячена темі “Книга — джерело любові”.
Для молодших школярів цікавою була зустріч із творами Іванни Блажкевич “Правдивим словом люд будила”. З вояками 44-ї військової частини та їхнім капеланом в обласній бібліотеці зустрілися викладачі й студенти ТНПУ ім. В. Гнатюка. “Україно, ти моя молитва” — такою була тема уроку духовності й мудрості, що відбувся у школах.
До третьої річниці Майдану в міській “Просвіті” запалили свічки, пом’янули Героїв Крут і Небесної сотні. А на міській “Алеї зірок”, що по вул. Сагайдачного, відкрили зірку Героям АТО.
До 150-річного ювілею ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка 28 серпня 2018 року на День міста запалили зірку голова міської “Просвіти” Дарія Чубата спільно з членом управи “Просвіти” з Аргентини Романом Данилишиним. Вони розповіли про діяльність “Просвіти” в Україні та в Аргентині. Понад 60 років українці в Аргентині мають вокальний ансамбль, вивчають українську мову, намагаються донести співвітчизникам, яка насправді українська правда. А започаткували “Просвіту” в Аргентині вихідці з Тернополя. Тож, очевидно, не випадково зійшлися просвітяни Тернополя та Аргентини, щоб “запалити” зірку на “Алеї зірок” своїй просвітницькій організації.
Міська рада виділила приміщення для роботи просвітян Тернополя. Священики УГКЦ та УПЦ КП освятили його, а просвітянка Людмила Заленець подарувала вишиту ікону Матері Божої Оранти, яка охороняє просвітян міста і стимулює до благородних вчинків. Смолоскип “Просвіти” Тернополя яскраво освітлює творчий шлях просвітян завдяки її активним роботящим “медоносним бджілкам”: Параскевії Волощук, Світлані Козелко, Наталі Чорній, Миколі Дмітруху, Богдані Дурді, Ярославу Гевку, Галині Садовській, Олегу Смоляку, Олегу Герману, Леоніду Бицюрі, Наталі Мерві, Степану Костюку, Оресту Савці, Оксані Лихівській, Світлані Сорочинській, Ользі Матвієвській та багатьом просвітянам і меценатам.
Завдячуємо також світлої пам’яті незабутнім просвітянам композитору Анатолію Горчинському, професору-релігієзнавцю Арсену Гудимі, завідувачу обласної бібліотеки Мирославі Хмурич, голові первинного осередку педагогічного університету професору Богдану Заставецькому.
Дружньо, творчо співпрацюємо з обласною “Просвітою”, товариством “Меморіал”, музеєм політв’язнів і репресованих, крає­знавчим музеєм, “Союзом українок”, товариством ім. Б Лепкого, НТШ УЛТ, обласним архівом, ГО ТО “КіноХвиля”, “Тернопільською кінокомісією”.
Тож до праці, друзі! Нехай ще яскравіше палає смолоскип науки, доброзичливості, єднання душ, благородного розуму, нат­хнення, добрих діянь в ім’я просвітництва й розквіту України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment