Мелодії віри й надії звучали в читальнях “Просвіти”,
Бо прагнули волі, свободи гарячі серця.
Підхоплював пісню на травах настояний вітер
І, наче молитву, підносив до БогаОтця.
Плекала “Просвіта” героїв, зціляла поранені душі,
Там батько і мати красиві були й молоді,
Там знали, що дружба зігріє і сльози осушить,
Світилися пласти подій, мов зірки золоті.
Повставши за правду, долали наругу, недолю й сибіри,
Крізь битви й пожежі до сонця підносили стяг,
За слово вкраїнське, за рідну державу і віру
Нескорено й мужньо — до зір, до висот, до звитяг!
Плекає “Просвіта” героїв, змагається з лихом ще й нині,
Бо гинуть на сході сміливі, незламні орли,
Бо дзвони тривожно відлунюють в просторі синім,
А очі героїв нам зорями сяють з імли.
Львівщина
