Просвітяни Галичини з’їхалися до Коломиї

Микола САВЧУК,
м. Коломия
Діялося це 28 серпня 1890 року. До міста над Прутом, як писала львівська газета “Батьківщина”, прибуло понад півтори тисячі членів товариства “Просвіта”, разом із проводом цієї найавторитетнішої організації Галичини. У Коломиї вперше і востаннє в її дорадянській історії відбувалися загальні збори товариства “Просвіта”.

На ту днину до Коломиї приїхав чи не весь цвіт поступової частини українців Галичини, які тоді лише починали називати себе українцями. Зокрема посли Галицького сейму доктор Дам’ян Савчак, о. Кирило Гаморак, доктор Теофіл Окуневський, Йосиф Гурик. У церкві святого Михаїла з цієї нагоди відслужив Службу Божу парох і крилошанин отець Іван Коблянський з дияконами, а до парастасу стало 12 священиків.
Коли зібралися всі делегати, їх привітав щирим словом голова Коломийської філії товариства “Просвіта” о. Іван Коблянський. Була це в Коломиї авторитетна людина, яка вміла з усіма порозумітися і якого ще довго після смерті з вдячністю згадували коломийці. Отець Іван представив зборам голову товариства “Просвіта” Омеляна Огоновського (1833—1894) — відомого діяча Галичини. Той запросив на секретарів нотаріального заступника Володимира Левицького з Станиславова і посла (депутата) Теофіла Окуневського.
Омелян Огоновський у своїй промові сказав про те, що славної пам’яти о. Стефан Качала, патріот і жертводавець, записав на “Просвіту” 8000 золотих ринських (значну суму!), а також велику спадщину отримало товариство по Євсевію Грушкевичу.
Про піднесення промислу (розвиток бізнесу) селянського й міщанського вів мову економіст Ілярій Герасимович, який зав’язав у Коломиї “Гуцульську промислову спілку” та згодом відкрив при ній науковий варстат (навчальні курси) гуцульської різьби. Фактично це була перша школа національної різьби.
Відтак обирали виділ (правління) товариства: др Омелян Огоновський, др Кость Левицький, професор Олександр Барвінський, професор Юліан Романчук, професор Ілярій Огоновський, о. Касіян Куницький, Володимир Лаврівський, Кость Паньківський і студент університету Іван Копач. Заступниками (замісниками) виділових обрали професора Теофіла Грушкевича, Романа Заклинського, Антона Дольницького, Павла Кирчіва і п. Колессу (не вказано імені).
На пропозицію посла (депутата) Иосифа Гурика до контрольної комісії вибрано професора, відомого історика Юліана Целевича та професорів Бігая і Григорія Врецьону.
Професор Олександр Барвінський запропонував загальним зборам обрати почесними членами товариства “Просвіта” Володимира Федоровича з Вікна на Тернопільщині, за те, що пожертвував для товариства 10 тис. золотих ринських; Франтішека Ржеґоржа — відомого чеського етнографа і прихильника галичан, за те, що присвятив багато свого часу на вивчення Галичини й зокрема Гуцульщини та написав про них багато статей, з яких європейці довідалися більше про русинів Галичини; а також 4 письменників з України, а властиво з Києва: філолога Павла Житецького, письменника Олександра Кониського, історика Володимира Антоновича та письменника Івана НечуяЛевицького. Також почесними членами товариства “Просвіта” вибрали згаданого Омеляна Огоновського та професора Стефана Дубровського зі Стрия, який пожертвував на “Просвіту” 2 тис. зол. ринських. Наприкінці ще прочитав вірш Михайло Крайковський з с. Різдвяни, в якому закликав селян до просвіти й науки.
Головою товариства “Просвіта” з осідком у Львові загальні збори знову обрали доктора Омеляна Огоновського.
По загальних зборах місцева філія “Просвіти” організувала “Селянські вечерниці”, які відкрив член коломийської філії Ілярій Герасимович. Виступив міщанський хор під орудою диригента з Печеніжина Василя Недільського. Співаки виконали “Не згасайте, ясні зорі” на слова Маркіяна Шашкевича та “Ой по горі ромен цвіте” на слова Тараса Шевченка.
Очевидно, була гостина для найповажніших гостей, а потім хтось від’їхав потягом на Львів, хтось заночував у коломийських приятелів чи в міських готелях. Небувала подія мала сильний вплив на місцеве українське громадянство, адже в Коломиї перебувала майже вся еліта Галичини, а кількість учасників загальних зборів “Просвіти” свідчила про політичну й громадську активність русинів, які ставали українцями та доводили всім, а насамперед собі, що вони теж можуть поступати вперед, хочуть і вміють втілювати в життя корисні ініціативи задля піднесення свого національного статусу, свого добробуту й своєї культури.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment