«Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України»

Георгій ЛУК’ЯНЧУК
У залі Дипломатичної академії ім. Геннадія Удовенка при МЗС Український центр культурних досліджень провів урочисту презентацію виставкового просвітницького проекту “Світовий тріумф “Щедрика” — 100 років культурної дипломатії України”.
…За ініціативою голови Директорії УНР Симона Петлюри у 1919—1924 роках відбулися тріумфальні гастролі Української республіканської капели (Українського Національного Хору) під орудою видатного диригента Олександра Кошиця. Саме завдяки цим гастролям світ уперше почув “Щедрика” Миколи Леонтовича, а українська державна культура і державний престиж України здобули позитивний резонанс у 17 головних тогочасних країнах світу.

В основі експозиції — документи з фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, які підтверджують державноінституційний характер культурної місії УНР за кордоном.
“Світовий тріумф “Щедрика” — 100 років культурної дипломатії України” — виставка, створена за співпраці з Центральним державним архівом вищих органів влади України, яка з’явилася завдяки невтомній пошуковій справі в архівах куратора і автора проекту, науковця Тіни Пересунько, міністра культури України Євгена Нищука, Українського центру культурних досліджень та Юлії Федів, виконавчого директора Українського культурного фонду. Планується поширити виставку завдяки колегам з Дипломатичної академії ім. Геннадія Удовенка через дипломатичні установи України за кордоном.
Євген Нищук зазначив, що Українська Республіканська Капела, виконуючи культурну місію УНР за кордоном, дала понад 600 концертів у 17 країнах Західної Європи, Північної і Південної Америки. Українська музична місія зібрала тоді понад тисячу відгуків у світовій пресі. На адресу Олександра Кошиця як керівника державної культурної інституції УНР надходили листи від президентів, міністрів, директорів музичних академій — найвидатніших діячів політичного і мистецького світу.
Королева Бельгії Єлизавета, відвідавши концерт українського хору, сказала: “Вперше таке чую. Мої симпатії на боці українського народу”. Президент Мексики Альваро Обрегон теж був у захваті: “Вперше в житті шкодую, що не маю однієї руки і не можу вам аплодувати” Серед відгуків, які друкували в німецькій, французькій, польській, бельгійській пресі, були й такі: “Культурна зрілість України має стати для світу легітимізацією її політичної незалежності” (Відень, 7 серпня 1919 р.), “До України мені було цілком байдуже, але тепер я ладен скрізь відстоювати мистецтво цієї країни” (Гаага, 24 січня 1920 р.), “Жодна пропаганда не може бути ефективнішою для визнання української нації” (Париж, 6 лютого 1920 р.).
У травні 1919го на одному з концертів у Празі відбулася європейська прем’єра “Щедрика” (знаного у світі як “Колядка дзвонів”) в обробці Миколи Леонтовича. У жовтні 1922 р. різдвяна пісня у виконанні Українського Національного Хору звучить зі сцени КарнегіХолу у НьюЙорку, і з того часу мелодія, яка звучала на наших теренах з дохристиянських часів і належить до найдавніших зразків українського фольклору, полинула світом, а пісню переклали англійською, німецькою, фламандською та багатьма іншими мовами. Тільки аж тепер світ дізнається, що це українська колядка. Ініціатором турне був Голова Директорії УНР Симон Петлюра. Саме за його особистим дорученням Музичний відділ Головного управління мистецтв і національної культури УНР на чолі з композитором і диригентом Кирилом Стеценком та Олександром Кошицем розробив Закон “Про утворення Української Республіканської Капели” та організував її подорож у країни Західної Європи. Цікаво, що сотню співаків, яких на конкурсній основі прийняли до капели, зараховували на державну службу і сприймали виконання дорученої мистецької місії як служіння народу України. Авторка проекту, старший науковий співробітник Українського центру культурних досліджень Тіна Пересунько розповіла, що в документах закордонних гастролей Капели завдання, які виконувала “мистецька сотня УНР”, визначалися як “перша музичнодипломатична місія України на закордонній арені”, “пропаганда української ідеї між чужоземцями”, “висока місія агітації за утворення Самостійної Української Народної Республіки на Мировій Конференції”. До того ж українські музичні презентації супроводжувалися гуманітарною місією — капела патронувала соціальні проекти, даючи благодійні концерти на користь робітників, поранених, дітейсиріт, Міжнародного товариства Червоного Хреста.
Про важливість продовження культурної дипломатії вже в наш час під час відкриття виставки говорили заступник директора академії Наталія Шульга, доктор історичних наук Ігор Гирич, директор Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель. У своєму житті ми часто переконуємось, що українська пісня і музика є надзвичайно важливим чинником для позитивного іміджу нашої країни у світі: “Я співаю, отже, я існую!” Тому так важливо в боротьбі України з “гібридним руським миром” те, що за сприяння МЗС України двісті примірників збірника архівних документів, виданого в рамках проекту, помандрують до дипломатичних установ та українських осередків за кордоном.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment