Є в слова “матір” магічна сила.
Кого так звемо, є небагато:
Найперша матір на світ зродила,
Ще Україна та Божа мати.
Для них ми — діти, усі ми діти.
Нам вчитись треба, не забувати,
Між матерями ще є “Просвіта”,
Старенька сива “Просвіта”-мати.
Що не згубились поміж роками
У ріднім краю й по всьому світу —
Вклонімось нині стражденній мамі,
Четвертій мамі — святій “Просвіті”.
Коли Вкраїна в ярмі вмирала,
Коли про волю народ не мріяв,
Вона народу подарувала
Дарунок щедрий, дала надію.
А із надії зродилась віра.
Любов’ю мати плекала діток.
І похитнулись застінки сірі,
І засвітився в пітьмі просвіток.
Та хмари чорні пекли громами,
Сичали змії, впивались в ноги.
Як ти зуміла не впасти, мамо?
Про це відомо хіба що Богу.
Минали зими, минали літа.
Пошматувавши імлу руками,
Тулила діток своїх “Просвіта”,
Горнулись діти, та все до мами.
А нині в неньки дітей багато,
Нам не пропасти в імлі безслідно.
Велична сива “Просвіто”-мати,
За Україну спасибі, рідна.
Ми ж твої вірні сини і дочки,
Останнє слово тепер за нами.
Закотим вище рукав сорочки —
І до роботи, як вчила мама!
Іван ОРОБЕЦЬ,
голова Снятинського РО “Просвіта”, Івано-Франківщина
