Збагачуємося духовно

Марія ПОРОХ,
член Косівського Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка та РО ВУТ “Просвіта”
Фото автора
У світлиці Косівської районної бібліотеки раз на місяць відбуваються засідання Клубу інтелігенції ім. Ігоря Пелипейка та районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, на яких можна дізнатися цікаві факти історії, літератури, мистецтва та медицини.

Голова Клубу Зеновій Библюк відкрив останнє засідання приємною новиною: Косівська райдерж­адміністрація та міська рада підтримали ініціативу спорудження пам’ятника І. Пелипейку на території гімназії (тепер ліцей), що буде найвищою шаною його пам’яті.
Засідання присвятили життю і творчості видатної української письменниці Ольги Кобилянської та майстра народного декоративного розпису, члена НСХУ, лауреата Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, обласної премії імені Ярослава Лукавецького, заслуженого майстра народної творчості України Параски Хоми.
В. Сеняк — учитель-філолог ліцею, заслужений вчитель України — розповіла про життя і творчість Ольги Кобилянської (27 листопада минуло 155 років від дня народження). Члени клубу дізнались, що Ольга Юліанівна, полька по батькові й німкеня по матері, вивчила українську мову і стала одним із найоригінальніших і найталановитіших письменників України, чиї твори “Земля”, “В неділю рано зілля копала”, “Людина”, “Царівна”, “Некультурна” та ін. увійшли до золотого фонду світової літератури. Одне з головних питань життя і творчості письменниці — емансипація, рівноправність жінок із чоловіками. Вона першою в українській літературі торкнулася теми жінки-інтелігентки, яка прагне не тільки особистого щастя, а й вирватися з “болота” міщанства. Ольга Кобилянська стала класиком, якого поважали і ким захоплювалися, хоча часто критикували за фемінізм, “ідеалізацію жінок” і “культ краси та індивідуалізму” ще за життя Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький, Василь Стефаник, Микола Лисенко і Михайло Грушевський.
Учениці 10 класу доповнили виступ своєї вчительки чудовою декламацією: Христина Кахнікевич прочитала вірш-присвяту Ользі Кобилянській педагога Нижньостанівської школи, що на Буковині, Ніни Люльки, а Маріанна Мойсюк — прозовий уривок з повісті “Земля”.
Аделя Григорук — науковець, журналіст, письменниця, заслужений працівник освіти України — розповіла про перебування Ольги Кобилянської на Косівщині, її багатолітні добрі стосунки з родинами Абрисовських, Побігущих, Гукевичів, літній відпочинок упродовж багатьох років у Старому Косові, про твори, написані О. Кобилянською під впливом нашої природи, про косів’ян, які стали прототипами її літературних героїв, про постановку п’єси “В неділю рано зілля копала” на косівській сцені, на яку письменниця радо дала дозвіл самодіяльному косівському режисерові.
А. Богдан — голова районної організації Союзу українок — повідомила про те, що члени цієї організації готують матеріали про видатних українських жінок і їхню роль у суспільстві, показала портрети знаменитих жінок — княгині Ольги, Анни Ярославни — королеви Франції, Роксолани, матері гетьмана Мазепи. Звернулась до членів Клубу з проханням приєднатись до цієї роботи, яка буде неоціненим скарбом для прийдешніх поколінь.
Кандидат мистецтвознавства Богдана Чіх розповіла про життєвий і творчий шлях Параски Хоми. Мисткиня не закінчувала спеціальних шкіл, не мала наставників-художників, не була на виставках творів живописців, але створила довершені й талановиті картини, кращі з яких можна поставити поруч з роботами Катерини Білокур та Марії Прий­маченко. Вона малювала з дитинства і завжди згадувала перший подарований олівець, який отримала за виконання ролі у виставі самодіяльного гуртка. Життя сільської жінки не було легким. Обов’язки матері і дружини, робота вдома і в колгоспі… Але попри те завжди помічала прекрасне, особливо квіти. Найбільше малювалося взимку, коли було менше роботи в господарстві.
Громадськості творчість Параски Хоми стала відомою 1968 року, коли її син Ярослав, студент Косівського училища прикладного мистецтва, показав малюнки матері професійному художникові Юліану Савці. Того ж року за допомогою директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми, що відбулася у Львівській картинній галереї. Наступні виставки відбувалися в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, в Українському фонді культури у Києві.
Картини художниці зберігаються в музеях Києва, Львова, Канева, Івано-Франківська, Снятина, Одеси, Москви, Санкт-Петербурга, у приватних колекціях США, Канади, Польщі, Австралії. Достеменно ніхто не знає, скільки картин намалювала Параска Хома. Деякі джерела називають цифру 5 тисяч.
Богдана Василівна продемонструвала відеоролик, у якому присутні побачили і почули Параску Хому:
“…Я малюю для радості. Пишу по пам’яті. Побачу десь квітку цікаву — замалюю собі, може, колись знадобиться… Людину не намалюю, але передам її настрій у квітах. Хто розуміється, той побачить настрій, а хто ні, то ні… Я вкладаю квіти, як садівник, на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає. Он, дивіться, скільки півоній або жоржин. Але всюди по-різному намальовані. А хіба вони повторюються в природі? Схочу, то й надумаю собі квітку…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment