Про мову, нашу українську мову… (з уст не філолога, а технаря)

Роман ЯРЕМІЙЧУК доктор технічних наук, професор, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка Уже який рік “русские” і знач­на частина “русскоговорящих” кричать, виступають з грізними заявами про те, що націоналісти не хочуть, щоб в Україні (але говорять “на Украине”) були дві державні мови – українська і російська. Відомий закон Ківалова-Колесніченка (героя України і кримського комсомольця) практично відкрив дорогу до витіснення української мови з масового вжитку на великій частині східних і центральних областей України. Але ніхто з них не говорить, як знищували українську мову в самій Україні. Знищували мову, знищували її…

Read More

Шпитальні нотатки Рити Довгань

Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, професор Ця книжка про любов і біль, про безпорадність і силу духу, про мужність, терплячість і безстрашність, про безмежний альтруїзм і безкорисливість, про незгасну віру в нашу перемогу. Цю книжку могла написати тільки така людина, як Маргарита Довгань, що ціле своє життя присвятила піклуванню про людей, які зазнали більших чи менших травм на війні. Ще в дитинстві Рита доглядала у госпіталі поранених на фронтах Другої світової війни бійців. Згодом журналістка й громадська та культурна діячка брала найактивнішу участь у рухові шістдесятництва, зокрема в роботі Клубу…

Read More

Микола ДЖУРЯК: «Я сам спокійно не живу і людям не даю спокою»

Анна ДАНИЛЮК, журналіст Чернівчанину Миколі Джуряку недавно виповнилось 87. У цьому віці не кожен з його ровесників може читати книжки. А він їх пише. Має феноменальну пам’ять, добрий зір, адекватне сприйняття і жагуче бажання довести початі справи до кінця. Високий, стрункий — вік цього чоловіка, здається, непідвладний часові. Він із тих моцних хлопів, яких не гнуть вітри, не збивають з путі режими, ідеології, преференції. Якщо вже вижили у нелюдських умовах (а він по сибірах вижив!), то тримають удари до кінця. Три книжки Миколи Джуряка “ОУН і УПА на Буковині: спогади,…

Read More

Там, де ми живемо

Олеся КОВАЛЬЧУК, заслужений учитель України, володарка ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, лауреат Всеукраїнської мовної премії ім. Бориса Грінченка Як світло незгасної зірки При зустрічі з сивочолим ветераном УПА напередодні Покрови хтось із юної аудиторії запитав, чому він став бандерівцем та чому й досі так незрідка називають наших військових. Відповідь прозвучала вичерпно і лаконічно: “Я ж замолоду пройшов вишкіл у “Просвіті”, а там усі ставали патріотами, бо навчалися понад усе любити Україну. Такі українолюби пішли потім під прапор Бандери, а тепер такі воюють на сході”. Справді, волинська “Просвіта” міжвоєнного часу в…

Read More

Україна—родина—людина

Дмитро ЗАХАРУК, народний депутат України першого скликання, заступник голови Івано-Франківської обласної організації “Просвіта”, письменник Цю сув’язь, цю детермінанту можна вивести й так: людина—родина—Україна. Чим тісніша — аж до нерозривности — ця цілісність, тим успішніше реалізується українська національна ідея. А паче як її зцементовує, як над нею витає БОГ. Ще зі студентських літ і донині переймаюся проблемою структури нашого народу, його ментальністю, умовами, що сприяють його успіхам, спричиняють невдачі чи й катастрофи. І бачиться мені в графічному зображенні народ-нація конусом, що рухається, росте, зупиняється чи й занепадає у часі й просторі….

Read More

«Локальна історія» України

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ У Польщі навіть у повітовому центрі легко можна придбати кільканадцять науково-популярних журналів з історії. А в Україні? Є російськомовні видання, які нерідко паплюжать нашу історію. У Львові розпочали видавати журнал “Історія”. А нещодавно у Києві, Львові, Івано-Франківську і Тернополі відбулися презентації нового журналу “Локальна історія”. Його головний редактор Віталій Ляска розповідає: “Це розпочалося майже чотири роки тому. Тоді кілька людей, яким небайдужа українська історія, поставили собі за мету врятувати та зберегти нашу пам’ять. Ми послідовно — село за селом, містечко за містечком — записували спогади старожилів, оцифровували старі…

Read More

З минулого — у майбутнє

Просвітянські вечори як форма популяризації народознавчих знань Ольга РУТКОВСЬКА Серед багатьох напрямів роботи Товариства “Просвіта” упродовж усього її існування вагоме місце займає народознавча праця. Епохальні події початку 90-х рр. ХХ ст., проголошення Незалежності України спонукали до глибшого вивчення своєї історії, традицій, звичаїв, мови. На хвилі національно-духовного відродження були підняті із забуття невідомі широкому загалу пласти святково-звичаєвої культури. Започатковані у цей час разом з іншими організаціями просвітянські вечори знайомили глядача з надбанням фольклорної спадщини, чарували багатством обрядів, соковитою місцевою говіркою, виробами ужиткового мистецтва, стравами старовинної народної кухні тощо. Аутентичні гурти та…

Read More

Просвітяни Хмельниччини до 150-річчя «Просвіти» видали книгу за підтримки ТУМ Чикаго

Віталій МІХАЛЕВСЬКИЙ, голова Хмельницького ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка На Хмельниччині пройшли святкові заходи з відзначення 150-річчя Товариства “Просвіта”. Серед них – науковий круглий стіл у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. І. Огієнка, студентські літературні читання в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, 15 просвітянських зустрічей у Хмельницькій міській централізованій бібліотечній системі, прес-конференція для ЗМІ у центральній міській біб­ліотеці, Урочиста академія “Просвіта” Хмельниччини: історія та сучасність” в обласній універсальній науковій бібліотеці. Про свою просвітянську працю учасники Урочистої академії говорили коротко: зроблено багато, але зробити треба ще більше. 2018 рік пройшов під знаком 150-річчя…

Read More

Нема чужого болю

Левко ВОЛОВЕЦЬ, с. Колоденці на Львівщині У наш час важко здивувати когось розповідями про мужніх воїнів, які на своїх плечах несуть надважкий тягар фронтових буднів і цим забезпечують нам відносний спокій. Бо неоголошена, але таки найпідліша в історії, війна Росії проти України триває вже майже п’ять років, розгоряється дедалі сильніше і невпинно збільшує кількість жертв. А їхні імена не підлягають забуттю — вони мають оживати, як згусток нашого болю й гніву. Та й нема окремого чужого болю, є наш спільний біль — український. Із цього погляду варті особливої уваги повісті…

Read More