Дарую вам колядку

Петро ЛЕВКІВСЬКИЙ,
м. Київ
До християнських обрядів генетично ввійшли стародавні українські традиційні звичаї, які збереглися аж до наших днів. Зараз ми не можемо собі уявити святкування Різдва без куті, Великодня — без писанки або без красного яєчка, Трійці — без зеленого духмяного зілля. Однією з ознак старожитності України є колядки, щедрівки і засівання.

Людська пам’ять із плином часу тьмяніє. Стирається багато випадків і подій, мабуть, тому, що вони були загальними, рядовими, тобто сприймаються буденно. Але ніколи не зникають запахи дитинства, напевно, тому, що для кожного вони надто рідні і мають своє коріння. Для мене такою подією з притаманним емоційним ароматом була моя перша колядка.
Село Лучанки на Овруччині. Перша половина ХХ сторіччя. Передвоєнний 1938 рік. Мені 4 роки. Моя бабуся Олена навчила мене колядки, яку вона перейняла від своєї бабусі, моєї прабабусі, що колядувала її десь у першій половині ХІХ ст. А може й давніше, адже знаю свій родовід з 1547 року. Старовинна колядка, з якою я пішов до сусідів і, ніяковіючи, її проспівав, одержавши окрім схвалення ще й жменю гарбузового насіння. Текст колядки трішечки відкоригований. Річ у тім, що й досі на Овруччині панує діалект, мабуть, із часів Київської Руси — мова української дрібнопомісної шляхти, яка протягом багатьох століть берегла і таки вберегла свої звичаї, традиції, православну віру, що і понині несе в собі відгомін старовини. Принагідно нагадаю, що український етнос почав формуватися на зламі V—VІ століть, що відтоді бере свій початок й українська мова у формі діалектів. Звичаї і мова неподільні. Нищилися і горіли храми, хроніки і святі книги, а слово і звичай вийшли з цих тортур як заповіт, як дороговказ.
Спонукало мене звернутися до газети ось що. По-перше, багатьом моїм знайомим колядка подобається, і вони стверджують, що вперше таку чують. По-друге, багато років, навіть десятиліть, у нашу оселю заходять колядники. І всі колядують одну і ту саму колядку, яка починається добре знайомими словами: “Коляд-коляд-колядниця, добра з медом паляниця…” Окрім самого обряду колядки як такої, у ній присутній лише споживацький мотив, а не мотив чи то побажання господарям щастя, здоров’я й достатку, чи то віри в Бога, віри в майбутнє. То, може, є сенс у сім’ях і в молодших класах знайомити учнів зі звичаями нашого народу, з їхнім давнім походженням.

Колядка
Ой, Божеє народження, Божая сила,
Народила Ісуса Христа Діва Марія,
Народився Ісус Христос в Діви Марії,
І ніхто не зміг дізнатися Божої сили.
Дізналося три янголи з неба летячи,
темної ночі
При ясній свічі Христа глядячи.
А ви, люди-християни, віруйте в Бога
І вдартеся чолом битим цьому
престолу.
А цей престол служить усім
на очищення,
Богу-отцю Ісусу Христу
на причащення.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment