Класика на Подолі

Едуард ОВЧАРЕНКО
На Новій сцені Київського академічного драматичного театру на Подолі відбулася прем’єра вистави “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. Режисер-постановник — лауреат Шевченківської премії, народний артист України Віталій Малахов. Отож слово Віталію Юхимовичу.

“Ще 2012-го якось випадково натрапив на телесеріал “Бригада”. Подивився одну серію і згадав про Чіпку — хорошого хлопця, який чомусь став поганим. Тоді подумав, що у нас є краща література, ніж література для серіалів.
Звернувся до Віталія Жежери. Він дуже швидко написав однойменну п’єсу з багатьма текстами пісень. Але після цього довго не було можливості зробити класичну музично-драматичну виставу, притаманну українському театру. Насамперед тому, що ми були безхатченками, не мали свого приміщення. Потрібні були молоді виконавці з гарними музичними інструментами.
Після того, як втратили можливість грати у Гостинному дворі, грали у Будинку архітектора, на малій сцені Національного палацу мистецтв “Україна”. Вдячні їм за те, що нас приймали, але повноцінно там працювати було неможливо. А коли рік тому перейшли у нове приміщення нашого театру, то відразу почали роботу над виставою.
Але текст складний, роман дуже великий, його неможливо охопити у виставі, яка триває понад дві години. І це мав бути не просто переказ сюжету. Завдання вистави, швидше, викликати у молоді зацікавленість цим романом, аби вони прочитали його повністю.
Дія вистави відбувається начебто у виправно-трудовій колонії, а актори — начебто ув’язнені. Так ми намагалися відсторонити акторів і глядачів від простого переказу твору.
Ми довго спілкувалися з пенітенціарною службою України, маємо чимало світлин з виправно-трудових закладів. Дія відбувається у дворику, де відпочивають в’язні. Тут вони начебто і мають певну свободу, та водночас у них “небо в клітинку”.
У нас дуже хороший художник по костюмах — Світлана Заікіна. Костюми намагалися робити сучасними, щоб створювали образи.
Ми завжди прагнули бути музично-драматичним театром, бо український театр був народжений як музично-драматичний. Всі роки існування театру на Подолі у нас було тяжіння до музики. Однак раніше не було стільки співочих артистів. А зараз наша молодь не просто добре співає, а майже кожен артист працює в якомусь музичному колективі. Вони відчувають сучасні ритми і сучасну музику.
Тексти всіх пісень написав Віталій Жежера, а музику — самі виконавці. Це сучасна дворова музика.
Чіпку в різних складах грають актори Роман Халаімов і Валентин Бойко. Вони дуже різні. Валентин більш романтичний, поетичний, ніжний. А Роман більш жорсткий і харизматичний. Вони обидва добре грають на гітарі і співають.
У нас з’явилося двоє нових акторів — Іван Завгородній, який грає Матню, і Станіслав Мельник, який грає наглядача. Це хороші співаки і, думаю, їх чекає велике майбутнє. А Іван Завгородній уже незабаром гратиме Голохвастого у нашій новій виставі.
Цікаві образи Лушні створили Костянтин Темляк і Юрій Філіпенко. Вони схильні і до драматичного жанру (грають у виставі “Мати” за Карелом Чапеком), і до комедій.
Наші актриси Анна Тамбова, Олександра Пашкова, Катерина Шенфельд і Валентина Сергєєва теж мають добрі вокальні дані. У них є окремі музичні номери у виставі “Шоу про Шоу”, у новій виставі вони теж співають. А зі “старої” гвардії у виставі працюють Тамара Плашенко і сам автор — Віталій Жежера, який грає діда Уласа. Віталій дуже уважно ставиться до своєї ролі, щоразу придумує щось нове. Він родом із Полтавщини, з Ромоданівського шляху. Слідкує за тим, аби мова була не надто чистою, а такою, як у героїв Панаса Мирного.
Чіпка постійно відкладає той час, коли “стане добрішим”. Мовляв, “я зараз трішки вкраду, трішки поріжу, а потім стану добрішим”. Але оце “потім” затягує. Немає чернетки життя. Якщо ти хочеш бути добрим, то добрим треба ставити зараз. Саме про це наша вистава.
Не вважаю на сьогодні роботу завершеною. Треба ще попрацювати над драматичним сюжетом, над ролями. Оскільки історія з в’язницею накладає другий план, його треба відшліфувати.
Маємо багато творчих планів. Андрій Курков написав роман “Сірі бджоли” про “сіру зону” між “ДНР”, “ЛНР” та Україною. На багатьох літературних конкурсах цей твір виборов перші місця. Автор сам здійснив інсценування. Я робитиму виставу. Головну роль гратиме народний артист України Богдан Бенюк.
Оксана Прибіш написала п’єсу “За двома зайцями” за мотивами однойменного твору Михайла Старицького та Івана Нечуя-Левицького. Вже йдуть репетиції. Режисер-постановник – Ігор Матіїв. Після цього вийде вистава “DreamWorks, або Фабрика снів”, яку робить дуже цікавий режисер Давид Петросян.
До речі, вже другий театральний сезон переважна більшість наших прем’єр українськомовні. У перекладі українською мовою Максим Голенко поставить “Зойчину квартиру” Михайла Булгакова, а Стас Жирков — “Резівора” Миколи Гоголя. Потім маємо робити виставу за п’єсою Майкла Джина Салівана за романом Оруела “1984”. А у вересні Іван Уривський працюватиме над “Камінним господарем” Лесі Українки”, — розповів Віталій Малахов.
А ми вирішили поспілкуватися з творцями нової вистави “За двома зайцями”.
Оксана Прибіш, автор:
“Як відомо, спочатку п’єсу написав Іван Нечуй-Левицький, потім її переробив Михайло Старицький, а в 20-ті роки минулого століття — Василь Василько. Це вже традиція: адаптувати виставу до часу, в якому її грають. Так само зробили й ми, адже захотіли розповісти сучасну історію. Якби ми повністю залишили всі тексти, всі діалоги Михайла Старицького, то сьогодні б це здавалося дещо дивним. Ми зберегли всі сцени, просто герої говорять дещо про інше й іншими словами”.
Ігор Матіїв, режисер-постановник:
“Думаю, цей твір протягом багатьох років не втрачає своєї популярності через невмирущі образи Голохвастого і Проні.
Ми довго думали, переписувати п’єсу чи залишити первісний матеріал. Урешті вирішили зробити персонажів такими, яким б вони були у ХХІ столітті. Як і понад сто років тому актуальною залишається тема “фейку”, коли насправді людина є не тим, за кого себе видає. Сьогодні з’явилися Інтернет і соціальні мережі, і ця проблема стала ще актуальнішою.
Часто ми не любимо своє, а поклоняємося чужому. Ми активно дивимося на Захід. Підміняємо якісь свої речі західними. Наразі це дуже модно. Взагалі це буде вистава про моду — модними хочуть бути всі її персонажі”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment